Текст твору видалено на прохання Автора
Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО
Про автора
БРУНАТНИЙ ДОЩ: 13 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
О, ще одна космічна фантастика на цьому конкурсі! Невже й правду кажуть, що космічна НФ йде до свого відродження? Хоч я й фентезюшниця останні років 25, але НФ щиро вітаю! Це крутий жанр!
Проте без критики не обійдуся, на жаль. В тексті просто непролазні завали метафор і образів, за якими дуже легко загубити події. Власне, й подій-то тут немає. Є лишень замальовка з описом ситуації.
Тепер трошки про метафори.
“Нафтовий світ пластмас”, “безодня безумного імперіалізму”, “бій темряви з воїнами світла”, – це лише з 2 речень, а з кожного абзацу я могла би насмикати по 3-5 прикладів. Боюся, таке нагромадження “красивостей” – дуже погана ідея. Людський мозок набагато краще сприймає згадки про якісь сутнісні, конкретні речі (так і тягне вжити польське “речовники”, хоча воно трошки не про це)), які легко уявити і помацати.
Ваш оповідач – свідок катастрофи, бо пам’ятає Землю цілою. Тож він чітко знає, які (приміром) корпорації, пов’язані з якими країнами, спричинили такі-то і такі-то події. Ядерний удар по таким-то містам. Чи там незворотнє забруднення води, від якого померли мільярди, а решта дивом врятувалася в космосі. Та й про евакуацію явно є що згадати, крім загальних зітхань і вигуків. Ліміту на короткі сутнісні пояснення у вас було вдосталь.
Маскувати брак конкретики і нестачу сюжету “безоднею безумного імперіалізму” – пробачте, але ідея не надто хороша.
Те саме із з квітчастими описами в цілому. Якщо ви чули руслітівський анекдот про “будиночок прішвіна” (є українській аналог про “ранок Забужко”))), то от це воно. Довгі абзаци прикметників і порівнянь, які легко заміняються одним словом чи словосполученням (“будинок-музей горить”, “настає ранок”).
Якщо ж прибрати хоча б частину метафор, то ваш текст, здається, геть випаде з нижнього ліміту на конкурсі. Та й з подіями, як я вже казала, в тексті негусто.
Проте у світі, що ви описали, можливі цікаві пригоди і сюжети, які, сподіваюся, ви ще напишете!
Бажаю успіхів на конкурсі!
також маю ідейне зауваження. А з чого герой узяв, що земляни, які знищили планету, різко змінилися і далі житимуть в мирі, мудрості і розумності? Навіть корпорації і імперії – породження народів і людства. Тож ні, це так не працює, на жаль. Щоб усіх поганих (як ми думаємо) відділити від усіх хороших (тобто таких, як ми), а далі хороші житимуть щасливо і у них все вийде. Більшовики вже намагалися, вийшло самізнаєтешо.
А якщо ви в принципі прибічник лівиці, то я на вашу вечірку не прийду ніколи 🙂
Вітаю.
Але Ви суворі!! )))
Це лише плаксиве есе про зітхання. Тут немає сюжету і подій. Хлоп дивиться, як прилітає його кохана і жує соплі (перепрошую за таке грубе порівняння) Все! )))
Це і є “домік прішвіна”))) Ніякого екшину. Ніяких подій. Лише меланхолія, кохання, ностальгія…))))
Якщо забрати усі ці метафори то лишиться – мужик на космодромі і русява кобіта у кораблі. Привіт – привіт. Чмок-чмок. Фініш.
Ну і щодо НФ – то я не певний. Науки тут негусто.)))) одні красивості)))
А пишу я, здебільшого, якраз трилери та екшини 😉
Дякую за коментар. Потішили.
Та ладно, я всі суворості викреслила. Це все ж НФ, як на мій смак, проте поки що без сюжету. А сюжет у цьому світі міг би бути прикольний.
Втішена, що ви не засмучені 🙂
Ні. Чого мені засмучуватись? )
Якщо відверто то формулювання “конкурс мініатюр” ввів мене в оману. Я вирішив, що тут і прагнуть таких ось есе.
Для цієї планети є сюжет, ще не пропрацьований правда. Але то вже на конкурс космосу або НФ.
А взагалі критику я вітаю. Конструктивну звичайно. Як тоді інакше удосконалювати письмо?
Тож прошу Вас виписати усі викреслені суворості у наступному коментарі!!!
Красиво. Мрійливо. Приємно навіть, незважаючи на гіркоту ностальгії.
Коротка влучна картинка – анімацію б за нею зняти – гарно б гляділося.
Дякую за приємні слова. Тішуся, що Вам сподобалось))))
Вітаю, авторе!
Словом володієте. Образи красиві, об’ємні, їх “бачиш”. Гарні метафори. Чудово передана туга за Батьківщиною. Але, за усією красивістю загубилося усе. Сюжет, конфлікт. В сухому підсумку все звелося до “землю знищили, я колоніст, що чекає на дружину/кохану, я дочекався”.
І ще таке, скоріше суб’єктивне, зауваження. Знищення Землі уявилося на тлі нинішньої війни, зараз технології, певно, дозволяють. А от міжзоряні подорожі – ні. Тобто, різонула око оця технологічна прірва. Можливо, варто було якось більше описати саме війну, що Землю знищила.
Успіхів та наснаги!
Вітаю.
Дякую за коментар.
Взагалі це і було задумано, як есе. Тобто сюжету там немає. Потік емоцій))).
Ну, а події – це далеке майбутнє (я собі так уявляв).
Дякую за приємні слова.
Щодо іншої системи і двох сонць – все зрозуміло, ясно і чітко. Прописано добре.
Суб’єктивно – не подобається мені таке майбутнє для Землі( Тим паче, якщо війна в нічию, то ті тварюки теж на цю нову планету потрапили(
Дякую.
Ні не потрапили…
… будувати Україну серед сердечних та приязних народів …
Я так розумію, натяк на Юпітер і його супутники, як новий дім? Сумно уявляти скільки ще триватиме та війна, якщо людство за цей час встигне побудувати корабель здатний туди долетіти((.
Вітаю.
Не зовсім на Юпітер. Швидше зовсім не на Юпітер))))
Це інша зоряна система, де є дві зірки – Блакитний гігант і фіолетовий карлик. По тексту мало виходити, що і вдень і вночі світить сонце. Але напевно не дуже вдало прописано.
А щодо війни. То наша війна з ордою тягнеться крізь усю нашу історію. Лише з короткими періодами миру. Або коли ми підневолені, ало здобули непідлеглість.
Переконаний, що зараз не останнє протистояння – але від зараз зміниться домінуюча сторона. І так буде далі.