Заголовок

Тінь інквізитора — текст задуманий дуже добре і широко. Ідея цікава, легенда про Марушу дуже класна, сама така трохи “гоголь стайл” заявочка з поїздкою в Київ і нічлігом теж приємно читається і пригода з дівчинкою цікаво зроблена. Я залюбки почитала би цикл таких оповідок. Головна моя претензія до цього тексту — форма. Авторе, нінада так. ))) Ви бачите, що текст завеликий, не влізає у конкурсні вимоги. То не треба ж його різати на шматки. Або кидати на пів дорозі. Не знаю, як точно у вас сталося, чи то ви його коротили, чи то подужали лише одну тільки пригоду у фіналі. Але арка з чаклуном, яка просто повисла, натякає на те, що далі буде. В наступних серіях. Однак, такі виверти лише в кіно працюють. Через це у вас вийшла неоковирно розтягнута інтродукція довжиною у половину тексту. Усе посвячення в інквізитори, випробування — це все цікаві речі, але у такому вигляді, як текст пішов на конкурс, вони стають нічим іншим, як невиправдано розтягнутою зав\’язкою, яка невідомо нащо потрібна тексту, де нам по факту покажуть лише одну — першу пригоду помічника інквізитора. Всі ці штуки — з посвяченням, з поїздкою в Київ, з нічлігом можна ж було подати короткими флешбеками довжиною в абзац два. І місце зекономлене і читач задоволений. А так йому лише натякнули на головну арку з чаклуном, а саму пригоду не показали.