11 відтінків «нашої бувальщини»

В художній українській мові не надто багато слів-паразитів. Проте вони є, і серед них, либонь, найчастіші: «було» і похідні форми. Звичайно, є варіанти, коли використання «було» дійсно необхідне. Приміром, у вас стилізація тексту чи мова-думки героїв. Однак у багатьох випадках вживання «було» підсвідоме. Грішити цим можуть як початківці, так і доволі вправні автори. Адже, захопившись драматургією, сюжетом, характерами-мотиваціями персонажів, дуже легко випустити з виду таку «дрібничку».

Іншим зловживанням є надмірне використання займенників у тексті. Звісно, це не означає, що займенники взагалі варто викреслити з мови, все-таки вони є її частиною! Але якомога зменшити їхнє вживання, «знеособити» текст – бажано. Окрім того, займенники часто виконують роль зайвих уточнень, збивають ритміку і динаміку розповіді. Знову ж, це стосується авторської мови, а не діалогів чи думок героїв. Ми також не розглядаємо тут випадки стилізованого тексту.

Тож сьогодні хочу зупинитися саме на цих аспектах – та на прикладах робіт із осіннього конкурсу розібрати типові зловживання. Тексти використовуються з люб’язного дозволу авторів.

1. Найрозповсюдженіше використання бувальщини. Хтось/щось був/була/було. Тобто, «було» використовується в значенні «є» у минулому часі.

Аби уникнути цього, варто підібрати синонімічне дієслово. Зазвичай найдоречнішими  є: розташовувався, знаходився, видався, виявився, прикрашав, замінювала, розміщувався тощо.

– Ресторан на місячній станції Коперник був ущент забитий відвідувачами. Роботи-офіціанти сновигали між столиками, розносячи замовлене й згрібаючи порожні тарілки. 

Відвідувачів у ресторані на місячній станції Коперник зібралося стільки, що яблуку ніде впасти.

В ущент заповненому ресторані на місячній станції Коперник роботи-офіціанти заледве могли проштовхнутися між столиками, розносячи замовлення й загрібаючи тарілки.

– Це був найкращий день народження за останні роки.

День народження видався найкращим за останні роки.

День народження виявився найкращим за останні роки.

«То найкращий день народження за останні роки», – подумав Тарас

– На картці були грубо намальовані неприродно сині коні, напис «Тройка», а на звороті – «московский метрополитен».

На картці красувалися грубо намальовані, неприродно сині коні, напис «Тройка», а на звороті – «московский метрополитен».

Грубо намальовані неприродно сині коні, написи «Тройка», а напис на звороті ««московский метрополитен» прикрашали картку.

А те, що Дмитро назвав халабудою на курячих лапках, було й справді дивною конструкцією.

А те, що Дмитро назвав халабудою на курячих лапках, виявилося й справді дивною конструкцією.

А те, що Дмитро назвав халабудою на курячих лапках – направду дивна конструкція.

– На дворі було порожньо. Але з-під дверей вагончика вибивалося світло.

Двір порожнів. Але з-під дверей…

На дворі – нікого, однак з-під дверей…

– Зникло все – багаття, моторошний вертел. І господині теж не було

Зникло все – багаття, моторошний вертел. І господині теж не стало.

Зникло все – багаття, моторошний вертел. І господиня – також.

Зникло все – багаття, моторошний вертел. І господиню ніби язиком злизало.

– За півгодини після цього Дмитро дістав телефона – зв’язок був, і це теж було дивом – і відкрито зателефонував двоюрідному братові, який служив у ЗСУ.

За півгодини після цього Дмитро дістав телефона – зв’язок ожив, і це теж дивувало – і відкрито зателефонував двоюрідному братові, який служив у ЗСУ.

За півгодини після цього Дмитро дістав телефона – зв’язок ловив, що дивно – і відкрито зателефонував двоюрідному братові, який служив у ЗСУ.

– Зовні усе було як слід, а до того, що всі ці роки твориться в його душі – зась.

Зовні усе виглядало як слід, а до того, що всі ці роки твориться в його душі – зась.

Зовні усе лишалося як слід, а до того, що всі ці роки твориться в його душі – зась.

– І той опустився на лаву, впершись долонею в стіл і піднявши праву ногу, яка вже майже десять років від середини стегна була дерев’яною.

І той опустився на лаву, впершись долонею в стіл і піднявши праву ногу, яку вже майже десять років від середини стегна замінювала дерев’яна.

І той опустився на лаву, впершись долонею в стіл і піднявши праву ногу, яка вже майже десять років від середини стегна – дерев’яна.

– Через те, що в Домініка гострим було не лише перо, довкола нього тепер було два мури: монастирський і стіна мовчання, яку рідко хто намагався пробити.

Через гостре перо та слово Домініка, довкола нього тепер звелися два мури: монастирський і стіна мовчання, яку рідко хто намагався пробити.

Через гостре перо та слово Домініка, його нині оточили два мури: монастирський і стіна мовчання, яку рідко хто намагався пробити.

– Унизу у великому залі було щось дуже схоже на корчму, але вони оминули її та пішли спершу нагору, а потім гвинтовими сходами в одну із чотирьох веж. 

Унизу у великому залі розташовувалося/знаходилося щось дуже схоже на корчму, але вони оминули її та пішли спершу нагору, а потім гвинтовими сходами в одну із чотирьох веж.

2. У когось щось/якось було/не було. Тобто, бувальщина вживається в значенні «мати», «ставатися», «знаходитися»

Для уникнення цього придатний такий же варіант, як і для першого випадку. Синонімічні дієслова: мати, ставати, зчинятися, розміщуватися тощо.

– Наших українських виробників навіть не допустили до конкурсу, бо ні в кого не було грошей на внесок.

Наших українських виробників навіть не допустили до конкурсу, бо ніхто не мав грошей на внесок.

Наших українських виробників навіть не допустили до конкурсу, бо в них не вистачило/не стало грошей на внесок.

Наших українських виробників навіть не допустили до конкурсу, бо їм забракло грошей на внесок.

– Наступного ранку Тараса розбудила станційна сирена. Такої тривоги вже давно не було.

Наступного ранку Тараса розбудила станційна сирена. Такого ґвалту давно не зчинялося.

Наступного ранку Тараса розбудила станційна сирена. Такої тривоги давно не ставалося.

Наступного ранку Тараса розбудила станційна сирена. Такого ґвалту давно не пам’ятав.

– Дільничний Івашкін кинув машину на останніх метрах шосе. Далі проїхати було неможливо.

Дільничний Івашкін кинув машину на останніх метрах шосе, бо ж далі – не проїхати.

Дільничний Івашкін кинув машину на останніх метрах шосе. Далі проїхати авто не могло.

– Його роль у цій подорожі аж надто чітко була окреслена абатом.

Його роль у цій подорожі аж надто чітко окреслив абат.

Його роль у цій подорожі аж надто чітко визначив абат.

– Зростом хижак був не меншим за людину, а стоячи поміж осями воза, здавався ще вищим.

Зростом хижак не поступався людині, а, стоячи поміж осями воза, здавався ще вищим.

Зростом хижак ледь не рівнявся з людиною, а стоячи поміж осями воза, здавався ще вищим.

– Туманний чоловік вказав на її фірмову футболку, на якій було видрукувано величезний коровай поруч із глиняним горщиком з меандрами.

Туманний чоловік вказав на її фірмову футболку, на якій красувався принт – величезний коровай та глиняний горщик з меандрами.

Туманний чоловік вказав на її фірмову футболку, із видрукуваним величезним короваєм та глиняним горщиком з меандрами.

3. «Було» виконує функцію позначення дії, що відбулася в минулому. Було домовлено/було укладено/було позичено/було сказано, тощо

Аби уникнути цього, словосполучення «було + дієприкметник» замінюється дієсловом у минулому часі, від якого утворений дієприкметник, або словосполученням прикметник (характеристика) + іменник (синонімічний до дієприкметника).

– Увечері, як і було домовлено, Майкл підійшов до круглих дверей в каюту, на яких красувалася табличка “Старший заступник в.о. керівника з питань механізації та роботизації процесів з обслуговування персоналу Чубенко Т.”, і обережно постукав. 

Увечері, як домовлялися, Майкл підійшов до круглих…

Увечері, за вранішньою домовленістю, Майкл підійшов до круглих…

В обумовлений час Майкл підійшов до круглих…

– Само собою, їм було сказано, що це велика таємниця, бо страва синтезована нелегально.

Само собою, їм сказали, що це…

Само собою, їм повідомили, що це…

Само собою, їх попередили, що це…

– Було чутно, як у садочку за хатою потріскували поліна в багатті – жирно, масно так потріскували.

Чулося, як у садочку за хатиною…

Із садочку за хатою долинало потріскування дров у багатті – жирне, масне таке потріскування.

Звуки жирного, масного такого потріскування дров у багатті линули із садочку за хатою.

– Але розмова була забута, коли туман умить розсіявся, наче від чарів.

Але розмову забули, як тільки туман розвіявся.

Але розмова забулася, як тільки туман розвіявся

4. Бувальщина застосовується до займенника: був/була/було він/вона/воно/це перед певним описом об’єкту. Часто таке словосполучення ще й відіграє роль зайвого уточнення

Уникнути ситуації неважко: достатньо випустити був він/була вона/було воно:

– Тарас насупився, бо його відривали від важливої справи, але тут згадав, що чекає на Майкла. І справді, то був він — усміхнений, наче дитина, якій дали пакет цукерок.

Тарас насупився, бо його відривали від важливої справи, але тут згадав, що чекає на Майкла. І справді – той усміхався, наче дитина, якій дали пакет цукерок.

Івашкін придивився й відчув, як холодок пробирається потилицею – це була не звичайна каша, а пшеничне коливо, або чорна кутя, яку ставлять для вмерлих.

Івашкін придивився й відчув, як холодок пробирається потилицею – то не звичайна каша, а пшеничне коливо, або чорна кутя, яку ставлять для вмерлих.

Івашкін придивився й відчув, як холодок пробирається потилицею – то парувала не звичайна каша, а пшеничне коливо, або чорна кутя, яку ставлять для вмерлих.

5. Було характеризує емоційний стан, у якому перебуває об’єкт. Був/була/було в захваті/печалі/журбі/радості

У такому випадку бувальщину варто замінювати синонімічним дієсловом

– Гості були в захваті від делікатесу, хвалили Тараса за те, що провіз сало, і синтезатора за те, що його розмножив.

В захваті від делікатесу, гості хвалили Тараса…

Захопившись делікатесом, гості хвалили Тараса…

– Народна ж влада, чи не так? – і підморгнув, але очі при цьому були люті, лихі.

Народна ж влада, чи не так? – і підморгнув, але очі при цьому палахкотіли/зблиснули люттю.

Народна ж влада, чи не так? – і підморгнув, але очі при цьому стали люті/лютими, лихі/лихими.

6. Було вказує на майбутню дію (хтось/щось мав би зробити/виявиться кимось/чимось) 

Аби уникнути, застосовується синонімічне дієслово у майбутньому часі.

– Тарас уже пожалів, що розбовкав про сало. Треба було самому тихенько доїсти, а потім нове привезти…

Тарас вже пошкодував, що розбовкав про сало. Вартувало самому тихенько доїсти, а потім нове привезти…

Тарас вже пошкодував, що розбовкав про сало. Краще б сам тихенько доїв, а потім нове привіз…

– Тепер у селі буде забезпечено нормальну роботу органів української влади, почнуть вирішуватись гуманітарні питання.

Тепер у селі забезпечать нормальну роботу…

Віднині в селі стабільно запрацюють органи української влади…

– Його думка в цьому питанні буде цілком беззаперечною!

Його думка в цьому питанні виявиться цілком беззаперечною!

Його думка в цьому питанні стане цілком беззаперечною!

– Нагода поповнити запаси буде лише внизу, головне – нині здолати цю висоту.

Нагода поповнити запаси випаде лише внизу, головне – нині здолати цю висоту.

Поповнити запаси вдасться лише внизу, нині головне – здолати цю висоту.

– Чужинцям заборонено ночувати в селах, вони мають бути лише під захистом мурів.

Чужинцям заборонено ночувати в селах, вони мають лишатися/зоставатися/перебувати під захистом мурів.

– І лише коли поміж лучниками та арбалетниками цілком мирно пройшли вовки, Домінік збагнув: ніч буде важкою.

І лише коли поміж лучниками та арбалетниками цілком мирно пройшли вовки, Домінік збагнув: ніч видасться/виявиться/випаде важкою/важка.

– Ну хоч на роботу не треба буде плентатися. Але де ж це вона?

Ну хоч на роботу не доведеться плентатися. Але де ж це вона?

Ну хоч на роботу не поплентається. Але де ж це вона?

7. Було використовується для певної паузи в діях персонажів

Аби уникнути, краще використати прислівник, що характеризує раптовість, неочікуваність або одномоментність дії

– Альберт побіг за возом, а Христофор, було, став, але, послизнувшись на мокрій траві, покотився донизу.

Альберт побіг за возом, а Христофор, раптом/зненацька/на мить став/вкляк/спинився, але, послизнувшись на мокрій траві, покотився донизу.

8. Так і було. Бувальщина-підтвердження тези/думки/припущення

Аби уникнути, можна замінити іншим словом/словосполученням-підтвердженням

– Хлопці, підніміть воза! – крикнув Домінік, не маючи сумніву, що й арбалет там.

Так і було. Лише відшукавши зброю, всі троє глянули на світ довкола.

– Хлопці, підніміть воза! – крикнув Домінік, не маючи сумніву, що й арбалет там.

Не помилився. Лише відшукавши зброю, всі троє глянули на світ довкола.

– Хлопці, підніміть воза! – крикнув Домінік, не маючи сумніву, що й арбалет там.

Мав рацію. Лише відшукавши зброю, всі троє глянули на світ довкола.

9. Бувальщина характеризує стан живого (як правило) персонажа (йому було цікаво/боляче/нудно/боязко)

Запобігти можна, використавши замість «було+прикметник» похідне від прикметника дієслово

І йому було дуже цікаво, що такого заборгував цей трудяга Гостеві, що готовий везти їх до самих Воріт… чи тієї гори.

І його дуже цікавило, що такого заборгував цей трудяга Гостеві, що готовий везти їх до самих Воріт… чи тієї гори.

10. Бувальщина використовується, аби припустити можливість/готовність до певної дії (можна було подумати/згадати/сказати). Зазвичай вживається перед неозначеною формою дієслова (НФД)

Щоб уникнути, замінюємо «було+НФД» синонімічним неперехідним дієсловом

– Можна було подумати, що вони потрапили до Раю, тільки от у Божому Царстві почвари не водяться!

Здавалося/видавалося/нагадувало/скидалося на те, що вони потрапили до раю…

– Спокій та гумор провідника дратували ченця так, що він був готовий видерти відповіді з горлянки хитрого сарацина.

Спокій та гумор провідника дратували ченця так, що він ледь стримувався, аби не видерти відповіді з горлянки хитрого сарацина.

Спокій та гумор провідника дратували ченця так, що він намірявся видерти відповіді з горлянки хитрого сарацина.

11. Займенники

Як зазначав вище, зловживання займенниками відіграє функцію або зайвих уточнень, або ж сповільнює динаміку.

Перший випадок, коли займенник – зайве уточнення і достатньо його випустити з речення для отримання динамічнішої форми:

– На порозі стояв Майкл і загадково усміхався. Тарас щільно закрив за ним двері й озирнувся.

На порозі стояв Майкл і загадково усміхався. Тарас щільно закрив двері й озирнувся.

– Дістав свого улюбленого довгого ножа, рівненько відрізав шматок і скуштував.

Дістав улюбленого довгого ножа, рівненько відрізав шматок і скуштував.

– Підвівся навшпиньки, щоб роздивитися бетонний остов триповерхової фортеці, що зводили для начальника «народної міліції» за проєктом зниклого архітектора. Нічого він, звісно, за глухим парканом не розглядів, але погляд мимоволі «з’їхав» на сусідній будинок – невеликий, із гостроверхим дахом.

Підвівся навшпиньки, щоб роздивитися бетонний остов триповерхової фортеці, що зводили для начальника «народної міліції» за проєктом зниклого архітектора. Нічого, звісно, за глухим парканом не розглядів, але погляд мимоволі «з’їхав» на сусідній будинок – невеликий, із гостроверхим дахом.

– Сепарських гебешників? Звісно, боюсь. Як усі. Страх – емоція рятівна, тож нормальна. Проте огида сильніша за страх. Огида до цієї сарани, що позахоплювала навіть хати тих, хто загинув чи виїхав на материк. Нас ці зайди вважають істотами другого ґатунку.

– Сепарських гебешників? Звісно, боюсь. Як усі. Страх – емоція рятівна, тож нормальна. Проте огида сильніша за страх. Огида до сарани, що позахоплювала навіть хати тих, хто загинув чи виїхав на материк. Нас зайди вважають істотами другого ґатунку.

– А що Папу на гостину до монастиря годі й чекати, то вирішили відвезти бочку пива до Рима. Двоє учасників цього відповідального паломництва визначилися відразу.

А що Папу на гостину до монастиря годі й чекати, то вирішили відвезти бочку пива до Рима. Двоє учасників відповідального паломництва визначилися відразу.

– Домінік здивувався, коли настоятель монастиря покликав його до своєї приймальні. Адже Правило він виконував та й до плодів його праці у скрипторії ні в кого не виникало жодних питань.

Домінік здивувався, коли настоятель монастиря покликав до приймальні. Адже Правило виконував та й до плодів його праці у скрипторії ні в кого не виникало жодних питань.

– Той ледве зіскочив на землю. Дерев’яна нога рипнула, а жива занила в коліні, прийнявши на себе всю вагу.

Той ледве зіскочив на землю. Дерев’яна нога рипнула, а жива занила в коліні, прийнявши всю вагу.

– «Просто фітнесом трохи займалася перед роботою, пила смузі із селерою та орегано, слухала подкаст про диверсифікацію диджіталізації ековиробництва, нікого не чіпала, я от вам клянусь!» розповідала пізніше дівчина численним світовим ЗМІ. «І тут на мене яаак накинуться!»

Напало на неї щось м’яке, але не пухнасте, радше туманне. Ірма встигла тільки охнути, як її свідомість потьмарилася від гіркого трав’яного аромату.  Опритомніла вона вже на якісь твердій поверхні.  

«Просто фітнесом трохи займалася перед роботою, пила смузі із селерою та орегано, слухала подкаст про диверсифікацію диджіталізації ековиробництва, нікого не чіпала, я от вам клянусь!» розповідала пізніше дівчина численним світовим ЗМІ. «І тут на мене яаак накинуться!»

Напало щось м’яке, але не пухнасте, радше туманне. Ірма встигла тільки охнути, як  свідомість потьмарилася від гіркого трав’яного аромату. Опритомніла вже на якісь твердій поверхні.

– Адже Ірмина спецівка пропахла усіма печеними смаколиками, що їх виготовляли на заводі фуд-корпорації, де вона працювала. Туманний чоловік (принаймні, обриси фігури підказували, що це чоловік) торкнувся її вологими руками.

Ірма відсахнулася, її пересмикнуло.

Адже Ірмина спецівка пропахла усіма печеними смаколиками, що їх виготовляли на заводі фуд-корпорації, де працювала. Туманний чоловік (принаймні, обриси фігури підказували, що це чоловік) торкнувся вологими руками.

Ірма відсахнулася, її пересмикнуло.

– Ірма ненависно дивилася на кривдника. Той став навпроти неї, вклонився їй, щось забулькотів. Його мова зазвучала наче осінній дощ. Дівчина у відповідь лише часто заморгала.

Ірма ненависно дивилася на кривдника. Той став навпроти, вклонився, щось забулькотів. Мова зазвучала наче осінній дощ. Дівчина у відповідь лише часто заморгала.

Інший випадок зайвих уточнень. Однак, тут недостатньо просто випустити займенник. Варто трішки перефразувати речення:

– Тарас насупився, бо його відривали від важливої справи, але тут згадав, що чекає на Майкла.

Тарас насупився, адже мусив відриватися від важливої справи, але тут згадав, що чекає на Майкла.

– Гості не забарилися. Майкл запросив усіх спробувати дивну їжу, яку вони ніколи не смакували.

Гості не забарилися. Майкл запросив усіх спробувати дивної їжі, якої раніше не смакували.

– Будиночок заманливо виглядав крізь гілки крислатих яблунь. На диво, він єдиний не зазнав жодного пошкодження, коли Старокалинівка знаходилася на лінії зіткнення.

Будиночок заманливо виглядав крізь гілки крислатих яблунь. Навдивовижу, єдиний, що не зазнав жодного пошкодження, коли Старокалинівка знаходилася на лінії зіткнення.

– Від села бігли їх вітати. Хоча ні, таки не їх усіх, а дракона. Бо коли залишив віз і рушив навперейми юрбі, діти обліпили його всього.

Від села бігли їх вітати. Хоча ні, таки не усіх, а дракона. Бо коли він залишив віз і рушив навперейми – обліпила юрба дітей.

– Цього вечора туман прийшов раніше. Він пролився у долину, неначе молоко з велетенського глека, заповнюючи собою все.

Цього вечора туман прийшов раніше. Пролився, неначе молоко з велетенського глека, заповнюючи долину.

– Ірма здригнулася, бо туманне марево взяло її за руку. Дівчина висмикнула її, зіскочила й стала у бойову стійку, наміряючись врізати цьому химерному неподобству.

Ірма здригнулася, бо туманне марево взяло за руку. Дівчина висмикнула правицю/лівицю, зіскочила й стала у бойову стійку, наміряючись врізати химерному неподобству.

Як бачите, описані мною прийоми – доволі нехитрі. Та їхнє застосування покращує якість будь-якої історії, збагачує ваш текст, робить його більш різноманітним.