22 Листопада, 2025 Жак Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Навігація записів Попередній записНазад Не мати нічого і бути щасливимиНаступний записНаступн. Ін’єкція Елізію Навігація записів Попередній записНазад Не мати нічого і бути щасливимиНаступний записНаступн. Ін’єкція Елізію
Вітаю, Авторе!
Брутальне нуарне оповідання. Це не просто світ гібсонівського “панку” (не завжди “кібер” + іще є космос), але воно й написано дуже по-гібсонівськи (може, навіть, трохи занадо).
За освоєння стилю нуар тут необдмінно треба поставти плюс: ГГ – антигерой, місце дії – соціальні низи та кримінал, сюжет – різновид трагедії, де ми з перших рядків розуміємо, що гепіенду годі сподіватися.
Світ – я б не сказав, що дуже оригнальний (якби не космос, то можна було б навіть сказати – “стандартний набір” десь між “Neuromancer” та “Cyberpunk2020”). Хоча схоже, не заради світу це писалося…
Що мені здалося проблемним: сюжет неначе зшитий з кількох різнопланових лоскутів, і якби не оця “закільцовка” з Мартою на початку і в кінці, то я взагалі міг би сказати, що “сюжет майже розвалюється”. Занадто багато різних тем, персонажів і мотивів для короткої історії – це скоріше схоже на якесь слайд-шоу. Закільцовка надає історії певний центальний сенс і вектор руху, але все одно не компенсує певну дезорієнтацію читача в середині тексту, де часто втрачаєтсья розуміння “де ми”, “нащо ми тут”, “хто всі ці люди” і “куди ми рухаємося”.
Також не дуже вдалий, як на мене, прийом зі створенням власного сленгу (ба навіть глосарію). Такі речі добре працюють, коли в нас є товстезний роман (або ще товстіший гайдбук з лором для рольової гри) і коли є час це все вивчити, освоїти і потім ще багато разів скористатися. А у форматі короткого оповідання це лише перевантажує мізки читача. Не встигнеш розібратися – як вже й кінець.
Але загалом мені дуже сподобалось, як це написано, стиль та на які теми замахується шановний Автор. Драма “антигероя, що котиться під укіс,” змальована досить вдало.
Бажаю подальших успіхів!
* * *
П.С. І на останок трошки літ.хуліганства, чумба 🙂
На мій погляд, філософська розмова з проповідником заграла б абсолютно іншими фарбами і набагато краще тримала б увагу читача, якби монах весь цей час тримав би ГГ на мушці якоїсь кремезної пушки (так би мовити, у найкращих традиціях Тарантіно – філософскі питання набувають надзвичайної екзистенційної напруги в той момент, коли хтось тримає тебе за кохонас 🙂 ), а в кінці розмови ГГ виносив би йому мізки з власної зброї (хоча це вже не обов’язково, але тоді принаймні більш прородньо виглядав би подив ГГ, коли він знов побачив монаха-привида біля шлюзів)
А би сказав, що ви дуже добре відчули ГГ і вважаю, що таким чином моя робота була виконана. Читач відчув те, що відчуває герой, а акценти зрозумілі. Навіть ваша критика це доводить.
Дякую вам за відгук. Дуже приємно.
До речі, сленг не вигаданий. Мова реальна, але трохи підзабута. Я лише скористався відмінками, які реально могли б до неї бути застосовані.
Я ж нічого не маю проти сленгу – ні призабутого, ні повністю вигаданого автором. Просто я вважаю цей прийом заважким для короткого повідання. Тим більше, коли це прямо таки зноски у глосарій.
Ну, інакше виноски тут зробити не можна.На жаль.
Серед кращих. Щасти на конкурсі!
Дякую!
Відчула разом із героєм самотність, неприкаяність та внутрішню гризоту.
А от у кінці трохи заплуталася. Совість таки доконала хлопчину?
Не знайшов іншого виходу, окрім як у відкритий космос, а “ґретхен” не зуміла його врятувати.
Дякую за коментар.
Дуже приємна і «читабельна» мова твору напочатку блжче до кінця стала якоюсь неоковирною. Ризикну припустити, що дописувалося поспіхом. Якщо так, то варто спробувати переписати після конкурсу. Але загалом непогане оповідання.
Бажаю удачі на конкурсі.
Змінився герой, змінилася й мова.
Дякую вам за відгук.
Емоційна та жива історія про картяра. Автор добре передав почуття самотності, залежності й розгубленості героя. Сподобалася атмосфера, стиль і те, як у текст вплетені припущення щодо майбутнього, а також релігійні мотиви. Я відчула себе всередині героя з усіма його страхами та порожнечами. Текст залишив післясмак, з яким важко переходити до читання інших робіт. Хочеться побути з цим твором наодинці якомога довше.
Вболіватиму за цю історію. Щасти!
Дякую вам за відгук.
Вітаю, авторе! Ваш текст затягує у свій світ і гіпнотизує. А ще потребує вдумливого читання, щоб зрозуміти кінцівку. Мені сподобалось) Успіхів на конкурсі!
Дякую вам.