Пляшка із акційним вином рвонула не гірше за ігристе. Навіть краще! Коркотяг стартував, немов ракета-носій і, зрикошетивши від стелі, упав на підлогу неподалік. А з горла виповз білий дим, потягнувшись до мене. Першим відрухом було втекти, але куди ж ти дінешся зі своєї хати в передноворіччя?
Я завмерла, отетріло спостерігаючи, як дим, оповивши мою шию, переповз на ліве плече. “Ну-ну!” – подумалося так само, як на корпоративі, коли начальник підкотив, не соромлячись. Вдихнула-видихнула, а тим часом димок матеріалізувався прямо-таки в пітона, який упав тягарем на плечі.
– С-с-звільни мене, – просичав плазун, – баж-ж-жання виконаю.
– По-перше, порядні джини три виконують. А по-друге, ти вже вибрався із пляшки. Повзи під три чорти!
В Новоріччя хотілося одного дива — щоби Максим із фронту з’явився на порозі. Але ніт! Утретє святкую без нього. Зате й без триколора над адмінустановою за вікном.
– Ні, – видихнула холоднокровна зараза на вухо, а потім витягнулася, щоби подивитися мені в очі. – Пляш-ш-шка — не неволя. Ти повинна с-с-звільнити мене…
– Я? Повинна? Я вже навіть звіт податковій не повинна, відчепися!
Ривком скинувши лускатого на підлогу, я здивувалася власному зухвальству. І озброїлася тацею, на якій раніше стояла пляшка.
– Я здійс-с-сню найзаповітніш-ш-ше, – нашіптував хитрий рептилоїд із шанобливої відстані.
– Ну-ну, спокушай, – погодилася я на гру, тримаючи тацю напоготові.
– Про ш-ш-чо ти мрієш-ш-ш? – змій мирно згорнувся неподалік.
– А тобі що з того?
– С-с-свобода.
– А зараз тобі неволя?
– Мені тут тіс-с-сно.
– Кишка тонка в тебе таке виконати, – зітхнула я.
Але хотілося поговорити. Хоч із кимось. Хто не втомився від війни. Кому це все не здається фарсом.
– А ти с-с-спробуй, – благальний погляд зупинився прямо переді мною.
І я здалася. Сльози душили, але перш ніж накрило, випалила:
– Перемоги хочу! Чоловіка вдома! Нормальний Новий рік! І… не боятися!
Не рахувала. Видала залпом. І пошепки додала:
– Якщо ти це можеш, будь вільним.
Змій уклонився, моргнув, шугонув у кватирку — і надворі гримнуло. Я кинулася на балкон і побачила два величезні крила, які затуляли півнеба. У пащі ящера спалахнуло — і звільнений мною полинув на схід.
Я видихнула і повернулася до кімнати. Це треба відсвяткувати. Нарешті іхтамнетів чекає гідний салют.
– З Новим роком, гниди!
Про автора
Заповітне бажання: 16 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Ох, як же нам не достає такого дракона… Аби не збив ніхто, всеж таки жива тварина.
Ну, з кожного патріота по бажанню – не одна ескадра таких вийде 🙂 Тоді збити насмілиться лише божевільний.
Еххх… Нападати на чужу країну може тільки божевільний, як на мене.
Погоджуюся. Але щоби накликати на себе певну і неминучу смерть, треба зовсім не мати інстинкту самозбереження 🙂
Крім того, поки невідомо, на які ще фокуси здатен цей “джин” 🙂
Класно!
З Новим роком, гниди!!!
Дякую!
А що, хороше ж привітання 😉
Метафорично. Не варто ховати лють у пляшку, варто її звільнювати справедливим драконом.
Дякую за відгук, пане Мурмурандо!
Ваша правда. Інколи з душ добрих людей, які давно не бачили справедливості (або яких дістали по саме годі)і, вивільняються і такі персонажі…
Вітаю, Авторе!
Інколи ми боїмося чогось бажати, вважаючи, що воно нездійсненне. Це єдиний випадок, коли діалог зі змієм-спокусником приносить добрі плоди для людства (точніше, для його частини). Харизматична героїня, характер якої Вам вдалося передати навіть у такій малій формі. Було дуже цікаво читати, а фінал – цілковита несподіванка.
Думаю, що фінал цієї історії (і те, що лишилося за кадром) – заповітне бажання багатьох, а можливо, і цілого народу.
Дякую, Авторе! Твір залишив по собі післясмак надії і радості.
Бажаю успіху на конкурсі!
Вітаю, пані Міло!
Радію, що твір залишив приємний посмак. Зрештою, саме для того оповідання й писалося 🙂
Вам таком успіхів! І не лише у конкурсі!
Дякую, Авторко! Як відкорковуватиму пляшку на НР – обов’язково загадаю!
Тільки обережно там, а то раптом… 😉
Дякую за відгук!
Нам усім би такого “пітона”. І щось мені підказує, що бажання були б однакові, більш-менш. Амінь та успіху на конкурсі.
От і мені так здалося. Бо в суворі часи і дива суворі. 😉
Щиро дякую за побажання і навзаєм зичу успіху!
Ех… А хтось же мріє про такого джина… може, й не один…
Натхнення та успіхів!
Вірю, що колись усі наші мрії про перемогу об’єднаються в одну. І вона здійсниться. Може, не так фантастично, але насправді.
Навзаєм!