Сьогодні екіпажу космічного човна «Золотар-11» було дозволено поспати на годину довше: як-не-як, а Новий рік це загальногалактичне свято.
Андроїд Маркус смажив для них окату яєчню. Він виклав кожному на тарілку по три яйця, прикрасивши їх шматочками ананасів та мандаринів.
Замість серветки, кожному астронавту Маркус поклав власноруч виготовлену листівку. Він малював їх кілька ночей, сидячі на підзарядці. Листівки виглядали дещо дивно, адже андроїд використовував растрове кодування для зображення ялинок, сніжинок та санчат з оленями.
Наостанок Маркус пирснув освіжувачем з ароматом хвої у повітря й увімкнув над дверима відсіку їдальні зелений ліхтарик, запрошуючи на сніданок.
Першим, як завжди, у відсік зайшов капітан човна. Це був немолодий чоловік, який ретельно слідкував за своїм зовнішнім виглядом: гладко вибрита шкіра обличчя, випрасувана форма, начищені черевики. Поза очі інші члени екіпажу називали його «чепурун», проте загалом поважали й не перечили, що серед золотарів було рідкістю.
Капітан єдиний промовив «добрий ранок, Маркусе» до андроїда, бо тільки він не демонстрував вищість, підкреслюючи різницю між справжньою людиною та штучною. Інші астронавти користувались послугами андроїда як чимось зрозумілим.
Капітан сів у главу стола й почекав рівно три хвилини, доки усі інші розсядуться, побажав смачного й узяв до рук виделку та ножа.
— Чим так смердить, Маркусе? — запитав Борм — перший помічник капітана та його повна протилежність. Він поколупався в носі, пошкрябав великою м’ясистою рукою спочатку дупу, потім скуйовдив волосся, чим викликав хмару лупи, що осіла на його сніданок наче пармезан.
— Мені здається, це запах ялинки, — припустила Єва, єдина з екіпажу, яка народилася на Землі, — вона зробила глибокий вдих і закашлялась.
— Щасливого Нового року! — урочисто промовив Маркус і увімкнув різдвяну мелодію.
— А чому мандарини зі шкіркою? — буркнув Борм. — На честь свята?
Він дожував свій сніданок і неохайно витер губи клаптиком паперу, який лежав біля його тарілки. На його обличчі проступили червоні та зелені плями.
— Що це? — Єва обережно двома пальцями відсунула від себе папірчик.
Капітан розгорнув свою листівку, змахнув тильною стороною долоні сльозу, що набігла й щиро усміхнувся. Він піднявся, підійшов до андроїда й міцно його обійняв.
Саме в цей момент, попри всі захисні механізми, Маркус діагностував у себе несправність. Він одразу запустив інтелектуальне сканування. Коли воно завершилось, андроїд, згідно протоколу, заархівував цю помилку, надавши їй порядкового номера «один». Хоча насправді, це була одна з базових емоцій.
Це була радість
Люблю андроїдів і взагалі. Хороший текст. Пару зауважень- Новий рік міжгалактичне свято – трохи поплавило від цього, бо на різних планетах рік складється з різної кількості днів Земних і інколи і власних. В сенсі міжгалактичним святом настання Нового року на Землі (або будь якій оригінальній планеті з якої екіпаж) виглядає дивно. І ще. КОли описуєте капітана – немолодий чоловік і бла-бла-бла. Взагалі словосполучення молодий чоловік або немолодий чоловік в описах персонажів зазвичай виглядає трохи награно. В сенсі покажіть що він не молодий іншим чином)
Андроїда базова програма радість? Круто) Це було б круто якби реально таких андроїдів зробили.
О, я теж чекаю коли андроїдів зроблять хочу побачити на власні очі.
Дякую за коментар і цілком слушні зауваження. Виправлю.
Прикольна оповідка, мила і добра. Мені сподобалось ☺️
А вони хіба не мають літати по кораблю через відсутність гравітації? Астронавти ж тому і їдять зазвичай з тюбиків, бо їжа розлітається навколо крапельками. А може в них там на кораблі якесь штучне гравітаційне поле було?
Я теж подумала про Детройт та андроїда Маркуса))
Люблю Детройт)
Дякую за коментар. Так, на човні була штучна гравітація, а астронавти їли з тюбиків, бо це швидше і простіше, і не треба готувати, що економить купу часу
Шкода пана андроїда, він старався ❄ ❄
Дякую) Я впевнена найближчим часом він отримає дещо незвичайне – емоції)
Бідолашний робот! Така жахлива помилка!
О. У вас відношення до штучної людини такі самі, як у капітана космічного човна – чуйні та людяні
Я просто уявила, як йому тепер з цією помилкою серед подібного “товариства” жити.
Вітаю! Дякую за добру й теплу оповідку!
Хоча в мене до автора є багато запитань. Наприклад, чому люди не готували їжу по черзі? Адже для робота в космосі знайшлося би й відповідальніше завдання, ніж смажити яєчню. Крім того, Новорічний сніданок виявився занадто буденним. Невже Маркус не захотів пекти святковий тортик для улюбленого екіпажу? 🙂
Дякую за такий приємний коментар.
І до речі, чудові запитання.
Чому люди не готували їжу самостійно? Я думаю, що астронавти взагалі не готували, а споживали, в основному, сублімовані продукти та їжу з тюбиків, щоб зекономити місце та не перевантажити човен.
Чому андроїд приготував саме яєшню? Можливо тому, що він і не мав готувати для екіпажу, або не вмів готувати нічого іншого, або… просто забракло інгредієнтів. Підказка: для торта потрібна мука, а коли її немає, то масло, яйця, шматочки мандаринів та ананасів як раз і є тою стравою, яку Маркус поставив на стіл.
Чудова новорічна НФ. Те, що андроїд зафіксував емоцію, як помилку – це сильний момент, данина класиці.
Але як Новий рік може бути загальногалактичним святом? Він же стосується однієї планети, яка обертається навколо однієї зорі. Чи це означає, що людство підкорило всю галактику, і всюди нав’язало старі традиції?
Андроїд Маркус – це пасхалка на Detroit: Become Human, чи просто збіг?
Дякую за коментар.
Дуже люблю тему андроїдів. Я пройшла Detroit: Become Human кілька разів і дотепер фанатка цієї гри. Проте ім’я “Маркус” скоріше гра підсвідомості.
Щодо запитання про “загальногалактичне свято”, то це означає лише, що люди, покинувши Землю й почавши освоювати інші планети стали більш сентиментальними й тужать за Батьківщиною. Тому святкують Новий рік. Навіть на годину довше можуть поспати)
Зрозуміло, дякую. Цікавий факт: експериментально підтверджено, що людська психіка починає дуже швидко змінюватися при значному віддаленні від Землі — коли Земля не охоплює значну частину неба в ілюмінаторі. Є всі підстави вважати, що люди, які надовго покинули околиці Землі, швидко перестануть асоціювати себе з цією планетою і оголосять себе новим видом. Але то таке — просто до слова.
Дякую за цікаву інформацію, здивували.