Бар на великій космічній станції, той що поблизу космодрому, відчинився дуже рано. Він завжди так відчинявся у дні збору врожаю.
Прийшов перший відвідувач. Маленький, зростом з метр, зелененький з тоненькими руками і ногами, голий як вони зазвичай ті зелені ходять. Певне тільки прилетів на своїй срібній тарілці на космічну базу.
Зелений чоловічок чемно привітався, бо ці зелені вони дуже чемні, і видерся на високий стілець біля високої барної стійки. Кліпаючи трьома очками, розглядав блискучі пляшки з напоями. Певне любив випити.
Бармен з шістнадцятьма пацяльцями, схожий на бочку зелено-рожевого кольору, терпляче чекав на замовлення, витираючи до блиску склянки і фужери різноманітної форми. Дивився на зеленого чоловічка з відразою. Наче він йому щось неприємне нагадував.
– Є ні, це я не п’ю, – бубонів зелени чоловічок. – Від цього у мене печія, – тицяв у зелену пляшку тоненьким пальчиком. – А від цього взагалі блюватиму…
– То може води? – уїдливо запитав бармен.
– Ні я хочу градусів і бульбашок, – наполягав зелений чоловічок. – Пиво у вас є?
Бармен зітхнув і дістав великого зеленого кухля, почав цідити зелене пиво з великого зеленого пластикового контейнеру. Додав:
– Пиво у нас трохи, того, специфічне. Ми його варимо з зелених овочів. Хай їм трясця. Виросли цього року як і минулого і позаминулого, трясця, великі блискучі. Повилазили за межі гідропонного городу. Збираємо навіть у коридорах. Їмо тільки їх, а бо більше нічого немає! Пиво з них варимо, паштети робимо… Я вже й сам зеленію, – бармен подав клієнту кухоль з зеленим пивом, додав. – Ми до того зеленого нашестя рожевими були, а тепер ось такі плямисті, певне станемо мутантами. І ніхто трясця те зелене гімно не купує на відстані десяти парсеків.
– То посадіть ще щось, – порадив зелений чоловічок, який не вбачав нічого поганого у тому щоб бути зеленим.
– Садили і дайку і беку, але той зелений овоч невідомого походження розростається на усю територію, його щупальці проростають у коридорах і в доках і навіть у моторному відсіку. Глушить усе. Скоро двигун заглушить.
– У вас таке повітря на базі чисте, – спробував втішати бармена зелений клієнт.
– То хіба що, до кисневих фільтрів ще те паразитство не дісталося, – відмахнувся бармен.
А то оте колюче, те бадиллячко на стінах космодрому, то не специфічний декор? – не втримався від сміху зелений чоловічок. – А оті зелені циліндрики? Дійсно ми схожі, то ви певне подумали що ті зелені овочі ожили і випити просять. Ото смішно.
– Так я не подумав. Але ви мені підкинули ще одну фобію, я припускаю що врешті вони навчяться думати, змінюватись, ходити і прийдуть до мене замовити алкоголь, – жартував бармен, навіть не усміхнувся з власного жарту.
– А пиво нічого так, цікавий смак, цікавий, – з видом поціновувача мовив зелений чоловічок, і порадив, – То вам потрібно ґрунт замінити.
– Міняли, – відмахнувся щупальцем бармен. – Не допомогло.
– Звідки ж у вас цей овочевий мутант взявся?
– Та ми хотіли врожай дайку підвищити, найняли агронома. Той усе гарно зробив, а наші старійшини йому заплатили менше ніж домовлялися. То певне той двоногий агроном з чорною шерстю на голові і підкинув те гидоття. Перший рік усе добре було, врожай дайку був великий, і нам би на рік вистачило і продати планували на сусідні бази. Ще й серед інших овочів виріс кущик, вродили перші зелені циліндрики. Ми скуштували той овоч, смачно було. Смажили, пекли, раділи що такий цікавий продукт з’явився. А наступного року виявилося що це овоч загарбник. Кілька кущиків розпустили щупальця наче хижаки з Ракни. Протяглися на усі площини гідропонних городів. От зараз усі мешканці нашої бази збирають той нав’язливий врожай. Може хочете тих зелених циліндриків? Якщо не їсти їх п’ятий рік поспіль, то вони навіть смачні.
– Ні ви знаєте, я напевне відмовлюсь, – відповів зелений чоловічок, зі співчуттям подивися на бармена сумними чорними оченятами. І миттєво телепортувався з бару. За хвилину його корабель стрімко покидав велику космічну базу, яка вже починала зеленіти.
Космосом розповсюдилась чутка, що велика космічна база заражена зеленим агресивним овочем мутантом. У космічному районі де знаходилась горезвісна база ввели карантин. Агронома подали у розшук.
Сподобалася ця атмосфера космосу, навіть щось з класичних sci-fi серіалів.
Мабуть, основною проблемою для мене стала подання великої кількості інформації у діалозі. Надто відчулося, що він це спеціально для читача промовляється. Спочатку бармен недружній до зеленого чоловічка, а потім різко стає балакучим. Причому використовує іноді не дуже природні конструкції для живого мовлення (як от “невідомого походження ”).
Додати б ще трохи конфлікту. Фактично він є між місцевими та рослинами, але не відчувається так сильно.
Взагалі задум цікавий, але подачі трохи не вистачало. Можна спробувати більше показувати оточення, можливо інших відвідувачів, що скаржаться на рослини й разом з цих розмов складати загальну картинку. Чи придумати ще щось. Бажаю успіхів!
Дякую. Я думала над тим що можна було додати. Бо мною рухала лише ідея.
Бармен неприязний до зелених овочів. А до зеленого гостя він добре ставиться. У нього на перший погляд виникли неприємні відчуття. А поговорити той бармен любить.
Оповідання було цікавим попри безліч помилок. А фінал зіжмаканий що капець… Вибачте на грубому слові. А за кабачками я сумую. 🙁 Там, де я мешкаю, їх нема.
дякую. А що є країна де немає кабачків?))))
Там, де я живу, всюди цукіні. А наші кабачки можна лише на базарах зустріти, і там дуже дорого, бо приватні, а не з супермаркетів.
Сумно без навали кабачків)))) Патисони не замінять.
Люблю вирощувати рослини, тому око зачепилось за маленький технічний момент: якщо ростуть на гідропоніці, то ґрунту не було, і міняти не могли. ) Але це дрібниця. Успіхів на конкурсі!
Дякую, використалось не те означення. На базі були грунти, правдиві поля, але чомусь виліз той термін і вчепись ))) заміню.
Сподобалось: крихта гумору та вцілому космічний жанр на конкурсі
Не сподобалось: пацяльцями, бармен у хай-теку який натирає стакани власноруч, гіперболізована абсурдизація, нестача ком, двигун на космічній станції, навчяться, факт розповідання історії барменом не дивлячись на його відразу через колір зеленої шкіри та сам факт цієї відрази за ознакою кольору шкіри, майже відсутність битви за врожай
Дякую. ))))) Автор дуже старавсь, але вийшло як вийшло.
Вибачте за безграмотність. У оповіданні присутня битва з врожаєм. А відраза бармена до зеленої шкіри відвідувача то лише ознака втоми від зеленого. Але насправді бармен дуже приязний.
Гарна історія. Дуже нагадала мені Шеклі. Успіхів на конкурсі!
Дякую. І вам успіхів)
Як людина, якій родичі у вигляді гостинця щороку передають мішки кабачків, дуже щиро співчуваю мешканцям станції. Однак вони приречені – якщо вже завелася ця капосна рослина…
А вам, авторе, бажаю успіху на конкурсі!
Трагедія, ще й на карантин посадили.
Дякую) Вам також успіху.