Останній день року

Марія сиділа на балконі своєї маленької квартири, спостерігаючи за вогнями міста. До Нового року залишалося кілька годин, але вона не планувала святкувати. Вулиці були повні людей, які сміялися, обіймалися, поспішали з роботи чи до рідних. А вона була сама.

Їй не хотілося думати про це, але самотність була її постійним супутником не тільки у думках, а у житті. Друзі розчинилися у часі, родичі далеко. Плани на майбутнє давно рухнули. Марія казала собі, що самотність — це нормально. Що жити пусте життя — нормально. Проте, дивлячись на світ навколо, серце стискалося від болю.

Годинник пробив дванадцяту. Раптом вона відчула, як чиїсь руки огортають її. Марія здригнулася, і вирвалась з обіймів. Обернувшись вона побачила постать, дуже схожу на неї.

— Хто ти? — запитала дівчина.

— Я — це ти із майбутнього, — відповіла постать. — Я тут, щоб нагадати тобі, щоб в останній день року ти робила те, про що мрієш, бо як закінчиш старий рік, так і проведеш новий. Ти отримаєш ще один день, щоб побачити, на що ти здатна.

Марія і далі стояла у своїй квартирі, але тепер вона побачила себе за столом, і та її версія закінчувала писати першу свою книжку. Вона мріяла стати письменницею, але не вірила, що здатна написати хоч одну історію.

— Ти хочеш і надалі працювати на ненависній роботі, чи займатися тим, що подобається? — раптом запитала майбутня версія Марії, що сиділа за столом.

Марія відчула, як сльози текли по її щоках. Ще кілька років тому вона багато писала, багато мріяла, отримувала купу схвальних відгуків. А потім щось в ній зламалося. Вона впала в депресію, втратила мотивацію.

— Твоя самотність — не ворог, це можливість присвятити себе собі та своїм досягненням, — сказала Марія із майбутнього. — Тож бери себе у руки, гони гнітючі думки геть і твори нашу історію.

Марія прокинулася на своєму балконі, виявилося що вона просто там заснула. На календарі знову було 31 грудня. Вона посміхнулася, відчуваючи натхнення та жагу працювати, і сіла дописувати свою першу книгу, яку давно закинула. Новий рік вона зустріла щасливою, адже пишучи цілий день, вона все-таки змогла її закінчити. І вже обрала, у яке видавництво її відправить.