4 Листопада, 2021
На кістках
Повернутися до конкурсу: Корчма “Чумацький шлях” – Фантастичні страви і місця їх приготування
Текст оповідання видалено на прохання автора.
Повернутися до конкурсу: Корчма “Чумацький шлях” – Фантастичні страви і місця їх приготування
Вітаю, авторе!
Добряче ви накрутили із сюжетом. Посміхнув аквафрешний барон і його приниження. Треба було ще курча двоголове гербом намалювати 😉
Мені трохи забракло інформації про обладунок – то якийсь магічний артефакт? Чи технічний ґаджет? Чи усе вкупі. Тут би хотілося трішки більше розуміння.
Успіхів та наснаги!
Потішила історія, все змальовано об`ємно, мова чудова, дякую, авторе!
Дякую)
Вітання! Оповідання гарне. Ні похмурість, ні сповільненість мені не завадили співчувати героїні.
Дякую. Добре, що героїні співчували.
Вітаю, Авторе!
Мені сподобалося Ваше оповідання. Але воно таке похмуре, а надія з’являється лише насамкінець. Сумний і прикрий світ, де розумних істот убивають із примхи (власне, від головної “страви” аж пересмикнуло). Ще сумніше, що героїня стала собою лише аби захиститися (і вбити свого далекого родича). Сумно, що спокій душі вбитого залежить від помсти. І гарно би було, якби героїня була не останньою з виду. Диво має жити 🙂
Знаю, емоційно і геть неконструктивно, але вийшло ось так.
Бажаю успіхів на конкурсі!
Дякую, Helgо!
Приємно, що оповідання сподобалося.
“Сумний і прикрий світ, де розумних істот убивають із примхи”. А хіба реальність краща, коли сусідні барони під біло-синьо-червоним прапором вбивають через примху сотні й тисячі людей, лицемірно прикриваючись при тому гаслами про якийсь порятунок? Відтак, з такими баронами й треба ставати собою – згадати власне коріння, власний рід і те, наскільки ми від них відрізняємося. На жаль, багато хто про це забуває, тому й вважаю за потрібне їм нагадувати. Нехай навіть так, через казку.
Щодо крові – то ж ГГ вирішила питання за найменшу ціну – не вбила, а лише принизила. Бо ж якраз для неї позбавити життя іншу істоту – справа дуже важка. Та й світла трішки таки є – Кранцу ж віддячила добром, хоча той і намагався заподіяти шкоди.
“І гарно би було, якби героїня була не останньою з виду. Диво має жити” – воно і житиме. В наступних історіях 😉 Принаймні, сподіваюся що наступні історії напишуться 🙂
Успіху і вам!
Дякую, авторе чи авторко, гарна історія. Є інтрига, перешкоди, розвиток, цікаві герої, кожен з яких має свою мету й таємниці. Цікава і об’ємна глав-героїня.
Ну і Змії. Дракотик це несамовито схвалює!
Дещо штучно виглядало вживання слова “гротеск” щодо людської подоби змія. Гадаю, його варто на щось замінити _замислений смайлік_
Також погоджуся з попередніми коментаторами, що боївку варто прописати трошки інтенсивніше, коротше. Це добре, що ви гарно уявляєте всі бойові рухи і дії, але читати їхні описи точно довше, ніж це займає часу в сюжеті. Через це виникає враження, що “кіно підвисло”. Попри це, написано гарно.
Успіху на конкурсі!
Дякую за добрі слова, Катерино!
Насправді, “гротеск” вжито до якоїсь третьої личини, бойової форми, якщо можна так сказати. Утім, мені теж різало слух, тож ваш замислений смайлик цілком поділяю 😉
За бойові сцени – тут яскравий приклад смаку фломайстрів 😉 перша бойова сцена навмисно сповільнена, бо першечерговий варіант видавався аж занадто швидким. Деталізація хто кого і з якої позиції вдарив – то радше спроба певного наслідування пана Анджея 😉
Успіху і вам!
Вітаю, авторе! Мені сподобалося. Атмосферно, цікаво, загадково і гарно написано. В деяких місцях, мені здалося, з загадковістю начебто навіть трохи занадто, доводилося зупинятися й перечитувати, щоб збагнути, “хто на кому сидів”. Проте загальне враження позитивне.
Успіху на конкурсі! )))
Дякую, Сокиро!
Приємно, що загальне враження позитивне. Щодо загадковості – саме в цьому оповіданні було дуже важко утриматися на межі – виходило або інтриги дотриматися, або в спойлери звалитися.
Успіхів і вам!
Чомусь кнопка відповісти зникла, тому так.
2 Закохана
За конкретику дякую. Щодо пунктуаційних бліх – погоджуся, є такий грішок. Втім, хто ж з нас безгрішний? 🙂
Щодо торкатися і вражаюче – мушу заперечити. Академічний тлумачний словник визнає обидва слова. “Торкатися” в контексті стосуватися й “вражаюче”, як прислівник від “вражаючий”. Себто, вражаюче, в контексті “як?” цілком існує.
Що сподобалося – то дуже приємно.
Вітаю Авторе,
Гарно. Але ну дуже повільна розповідь. Особливо бойови епізоди хотілося б трохи прискорити та додати динаміки. Але це смакове. 🙂
Успіхів!
Дякую. За динаміку, мабуть, погоджуся. Хоча бойові сцени й переписувалися неодноразово. Нема межі досконалості й завжди є чого прагнути.
Успіхів і вам!
Не знаю, мені динаміки вистачило. Взагалі здалося все виваженим. Я дихала з героїнею разом, якщо так можна висловитись. Впіймала себе на тому, що намагалася схрестити пальці, як вона, поки читала. 🙂 Але не вийшло. Певно, в неї пальці довші. 🙂
Вітаю, авторе!
Помилок багато, але твір мені сподобався! Дякую!
Вітаю!
Конкретики небагато, але коментар мені сподобався Дякую!
Конкретика:
“Чи то, (кома) може, (кома) мені привиділося з дороги, (кома) та й…”
Вражаюче – це “яке?” Якщо ви хотіли сказати “вражаючО” – тобто “як?”, то це русизм. Краще було б сказати “вражає, правда?”
“– А може, (кома) просто міцного, лялечко, ”
…мабуть, (кома) настільки йому спогади про…”
“Справа торкається кулінарії і репутації” – справа не може торкатися, справа стосується чогось.
Ну, далі можна продовжувати.
Якщо про загальне враження, то мені сподобався текст – добре написаний. Ідея сподобалась – про те, що можна бути собою. Про те, як перемогти барона, теж сподобалось. Не вмію я відгуки писати. Емоцій багато, а як їх висловити…