Він завжди вважав себе розсудливим. Але такі не кидаються у вир, почувши лише: «Я з майбутнього. “Марусю” можливо врятувати, але мені потрібна ваша допомога. То як?»
І він повірив, бо досі не зміг змиритися. Та й що йому втрачати – людині найбезглуздішої цивільної професії у країні, де небо відкрите лише для війни?
Сів у машину поруч із сивим чоловіком, сам надів пов’язку на очі.
– Дякую за згоду, – мовив сивий. – Флешка з вами?
– Так. Я записав усе так, як ви просили. Щоби було видно дати…
– Чудово. Так значно переконливіше. Отже, ваша задача після повернення – пробитися до генерального директора і показати це все йому.
– А далі?
– Йдете в готель і лягаєте спати. Прокинетеся з головним болем і, можливо, у несподіваному місці. Частина особистої історії пройде повз вас, тож доведеться бути обережним і швидко вчитися. Це побічний ефект некритичного втручання у минуле.
– А… з якого ви року?
– Прибув із 2074-го, – зітхнув сивий. – А взагалі я – ровесник Великої визвольної війни. У мене завжди була мрія — змінити історію.
– Тоді чому саме «Маруся»? Може, краще придушити ту наволоч ще в зародку?
– Ви про диктатора?
– Про всю недодержаву!
– Ми поки експериментуємо. Та й такі зміни, про які ви сказали, історія прощає лише богам.
***
Так він не вдирався ще до жодного кабінету.
– Сергію Андрійовичу, її треба евакуювати! Без вантажу і на п’яти дотягнемо! У Лейпцигу чекають…
– Іще один панікер! – театрально зітхнув чоловік за столом, звівши погляд від монітора. – Післязавтра приїде двигун, встановимо – і полетите!
– Якщо не зараз, то ніколи! Подивіться!
І він поклав на стіл флешку.
Перші кадри директор ДП «Антонов» дивився із глузливою посмішкою. Під час репортажу зі зруйнованого ангару спохмурнів. Але остаточно його переконало, схоже, лише повідомлення про власний арешт у квітні 2023-го.
***
Як і попереджав сивий, прокинувся він невідь-де і голова просто розривалася від болю. Але все враз забулося, коли побачив у напіввідчиненій шафі льотну форму.
Таки не кинувся обіймати екіпаж, коли зустрілись на летовищі. Але не зміг стримати сльози, коли гладив «Марусине» крило на привітання.
Світ завжди завмирав, коли «Мрія» злітала. Так сталося й цього разу. Дорослі стали дітьми, зачудовано дивлячись у небо. Але найбільше дитиною чувся він. Бо поки світ у «Мрії» під крилом, у ньому є місце для див.
About The Author
Мрія: 11 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Спочатку не було зрозуміло, що ж то за загадкова “Маруся”, потім все стало на свої місця. Дякую
Власне, так і задумувалося 🙂
Дякую за фідбек!
Застаріле залізяччя не вартує стількох зусиль. Тим більше, що схеми літака нікуди не ділись.
А ось на врятування людей, я так розумію, існує заборона…
Як на мене, головний герой мав прихопити літаком по максимуму дітей, навіть якщо прибульці з 2074 року його за це жорстоко покарали б…
Застаріле залізяччя, після знищення якого зникла ціла віха в історії авіації. Більше такого літака немає.
Креслення є, але друга модель досі не збудована і невідомо, чи і коли буде.
Порятунок людей… це транспортний літак, у якому максимум 70 пасажирських місць для супроводу вантажу. Як накажете рятувати людей – насипом? Та й люди – істоти з вільною волею. Дехто мав тривожний рюкзак із середини лютого, а дехто не вірив, коли ворог уже дострілював до його дому.
Крім того, ніхто б не зміг урятувати дітей без дозволу їхніх батьків.
Та й головний герой нікуди не летів – у нього було своє завдання, а рятував літак той, зі свого часу, кому просто дали добро на зліт.
Хоча… ваш коментар таки тішить. Якщо з перебігом подій не погоджуються, їм таки вірять 🙂
У Ляйпцигу, з вашого дозволу.
“ВВВ” різонуло неприємно.
Мрія про “Мрію” – це чудово, звісно. Проте краще б вони втрутилися у вибори 2019-го.
Згідно з українським правописом – Лейпциг
За відповідь на перший пункт дякую Літавиці.
Щодо “ВВВ”, то це яскравий приклад стереотипізації, який здоровому суспільству належить переосмислити. Так само, як і повернути у звичайний вжиток бідолашні літери “Z” і “V”, які в нашому баченні спаплюжені окупантами. Однак якщо останній приклад дуже свіжий і важко піддається рефлексії, то “ВВВ” – цілком. Це десь так само, як досі вважати німців фашистами – тоді наші громадяни нізащо б не їхали до Німеччини.
А щодо виборів 2019, то, як сказав один із героїв, такі зміни історія прощає лише богам. Та й починати варто було б усе ж від виборів 1991-го.
У мене, наприклад, до латинських літер немає претензій, є злість до їх застосування представниками ворожої країни в своїх нелюдських діяннях.
Із такою позицією цілком погоджуюся.
Здорово! Хоча я не дуже люблю альтернативну історію… Не знав, що її називали Марусею )
Там узагалі дуже цікава сама історія назви “Мрія”, і те, як літак був створений, і його подальша доля. А “Марусею” її називали і інженери на заводі “Антонов”, і пілоти, які літали на ній у різні часи (дехто з льотчиків за кордоном навчав географії авіалюбителів, котрі думали, що літак створений у Штатах, а потім дуже дивувалися, що в Києві і де той Київ). Це справді одна з технологічних віх, якою Україна може пишатися.