Коляда

Повідомлення з будинкового чату з’явилось на внутрішньому екрані: «Допоможіть спустити візок з дев’ятнадцятого поверху. Нам зранку на прийом до лікаря, а світло знову не за графіком вимкнули». Ян глянув локацію – перша секція. Швидко пробіг сходами нагору. Молода мама кивнула, тримаючи немовля на руках.

– Дякую! Одну хвилинку, замкну двері.

Потім допоміг підняти ялинку на двадцятий поверх, перевірив роботу генератора та подачу воду, вигуляв собаку з третьої секції.

Яна програмували як компаньйона для самотніх людей, який буде зчитувати емоції та живитись ними. Але той проєкт втратив актуальність, і керівництво одного ОСББ майже за безцінь викупило його і трьох андроїдів в компанії «Робототехніка» ще на початку повномасштабного вторгнення.

Ян обійшов будинок, як завжди ввечері. У другій секції на десятому поверсі зупинився і розширив ментальну зону своїх сенсорів.

– Я вже говорив тобі, – нервово пояснював чоловічий голос, – світла постійно немає. Ліфт не працює під час вимкнень. Куди ти зібралась йти колядувати?

Дівчина не погоджувалась:

– Раніше ми їздили до бабусі на Різдво, а тепер…

Ян скоригував негативні емоції батька і дочки та «всмоктав» те, що міг перетворити на енергію. Суперечка припинилась.

Але проблема нікуди не зникла. Ян обговорював це з іншими андроїдами кілька днів тому, і вони разом знайшли рішення.

Світло знов блимнуло і зникло. У повній темряві Ян вийшов на спортивний майданчик посеред двору, де на нього вже чекали інші. Будинок де-не-де світився у вікнах теплом світлом від зарядних станцій та акумуляторів. Яскраву підсвітку і величезну зірку на даху найвищої секції житлового комплексу «Зоряне містечко» не вмикали вже четвертий рік.

– Готові? – Ян подивився в темне небо.

Три фігури – перша в жупані з різнокольоровою зіркою на палі, друга в спідниці і хустці, третя в масці козла – кивнули.

– Рушайте! А в мене ще одна справа.

Невеличка процесія вийшла з воріт будинку.

– Коляд, коляд, коляда, – понеслось вулицею.

З вікон почали визирати люди. З другої секції вийшов, кульгаючи, чоловік. За його руку трималась дівчинка.

Ян побіг до дверей, швидко подолав сходи і вийшов на дах. Потім відчинив технічне приміщення і повернув кілька важелів. Під’єднався до системи живлення й почав транслювати накопичену останнім часом енергію. Знизу вже лунав хор голосів. Ще трохи…

І раптом над темними будинками і вулицями яскраво запалала величезна зірка на даху будинку, освітлюючи все небо.

– Радуйся, земле… – лунало зусібіч.