19 Жовтня, 2025 Чудесний світ новий? Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Навігація записів Попередній записНазад Дотягнутись до НебесНаступний записНаступн. Сонячне око Навігація записів Попередній записНазад Дотягнутись до НебесНаступний записНаступн. Сонячне око
Сподобалось.
Тому перелік хиб: “Адам-19 стверджує, що життя – унікальне для Всесвіту”. А все оповідання навпаки постулює, що зовсім не унікальне, навіть на відносно близькій планеті утворилось майже таке саме.
Питання до хронології – якщо там кисневу революцію почали не так давно, то щось зашвидко місцеві види адаптувалися… та і зашвидко вона пройшла. Сама киснева революція (або катастрофа) триває під 300 млн років. На Землі життя не пристосувалось а спершу майже повністю вимерло, а вже ті, хто вижили через багато-багато часу… Справді багато-багато часу. Не в тому масшабі, що в оповіданні. Під мільярд років. Навіть враховуючи релятивістське стиснення і те, що по “земному” часу подорож тривала довше, та ж не настільки!
Наступне. Ідея застосувати гравітаційний маневр погана. Корабель половину часу гальмує, тобто до мети він прилетить приблизно з білянульовою швидкістю. Гравітаційний маневр його не розжене аж так, щоб летіти до Землі розумний час. але пів біди, справжня біда в тому – а гальмувати чим? У них подвійний запас реактивної маси для гальмування? Тобто Адам-19 якби навіть розвернув корабель – загальмувати вони б не змогли. І всі загинули.
Щось погано того андроїда перевіряли, протоколи безпеки мали б увімкнутися раніше, він мало всіх не угробив.
От основне.
Успіхів.
ЗІ
Проблеми патчаться якщо вони летять кудись далеко і таймлайн справді мільярд років. Це аргументує і рідкісність життя (а це важливо для сюжету) і питання з часом.
Та не відміняє того, що рішення розвернути (загальмований) корабель усіх би вбило – чим гальмувати? Якщо так і задумано щоб показати неадекватність андроїда – варто наголосити більше.
1. Схоже на земне життя зображене для задоволення читачів і для художньої естетики, коштом реалізму, бо якщо йти до кінця в реалізмі, то там максимум будуть бактерії – мало кому буде таке цікаво.
2. Там вже був кисень. Просто збільшили його відсоток в атмосфері, і то при цьому загинуло дуже багато видів, про що сказано у творі. Загалом це теж для сюжетного контрасту, а не для повного реалізму.
3. Гравітаційний маневр тут не для розгону, а для заощадження палива. Подвійного запасу не треба, якщо шлях назад буде довшим і ощадливішим, про що є натяк у творі. Деякий запас, звісно, був, бо батьки-засновники врахували найгірші варіанти. Плюс, їх могли б зустріти на підльоті додому, про що він теж говорить.
3. Його просто не перевіряли довгий час – про це натякається у творі, і гробити він сам собою нікого не збирався, а навпаки хотів всіх тихо-мирно блоканути і спокійно “підправити” Місію, без різанини.
Тому хто з них адекватний чи неадекватний – вирішувати читачу, твір напряму про це не моралізує.
Польоти до зірок, андроїди зі свідомістю — люблю таке. І фінал сподобався, місія продовжується і кожен сам додумує, чи був Адам правий.
На початку відчула вайб “Вихованих вовками”, але далі оповідання пішло своїм шляхом, і мені стало цікавіше. Особливо сподобалася ідея з впливом мистецтва на розвиток свідомості.
Успіху на конкурсі!
Скажу чесно – “Вихованих вовками” автор не дивився і навіть не чув про них, але якщо читачі вже вдруге згадують про це, то мушу лізти в Гугл… )
Успіхів навзаєм!
Чудова олдскульна фантастика. Відразу ж класику пишете ). Ваше оповідання має приховану, ненаписану частину. Ціную таке. Доки ми читали одне одного (я- оповідання, а оповідання – мене), ми приємно посперечались про людяність, при цьому без моралізаторства. Дякую та щасти на конкурсі.
Якщо колись це стане класикою, значить життя прожите недаремно )))
Удачі навзаєм, якщо граєте.
Докину ще технічних огріхів на вентилятор. Чому “Тау Кита-i”? За правилами назви тілам даються строго в числовій і алфавітній послідовності, то ж між “Тау Кита-e” і “Тау Кита-f” ніякої “і” бути не може. Це ж буквально не назва, а адреса.
Також я провів деякі розрахунки і у мене не зійшовся час польоту. Враховуючи загальну тривалість в 68 років і фазу гальмування в 29 (припустимо розгін тривав стільки ж) максимальна швидкість повинна бути 30% від світлової. А на швидкості в 20% при тих же співвідношеннях політ тривав би більше сотні років.
У всьому іншому твір мені сподобався. Ідея дуже нагадує серіал “Виховані вовками”. Цікаво було б почитати про подальший розвиток цієї ситуації (сподіваюсь не такий як в серіалі).
“i” тому, що a, b, c, d, e, f, g, h вже є у цій зоряній системі, хоч існування деяких із цих планет вже спростоване.Та зараз вчені підозрюють, що між e та f справді є ще не відкрита планета, і дуже ймовірно, що її справді назвуть Тау Кита-і, бо їх називали за алфавітом в порядку відкриття, а не близькості до зірки.
А як ви рахували час? Ви ж не знаєте степінь гальмування-розгону. Я теж його не знаю, тому цифри приблизні. Крім того двигуни постійно вкл-викл, аби прибирати й повертати невагомість (це коректива, якої тут іще немає), тому цифри стають іще приблизнішими. В разі чого поправимо )
Вітаю, Авторе!
Бачу Вам тут вже накидали достатньо і критики, і похвали)
Тому я одразу приєднаюся до похвали (бо написано дійсно добре). А критика, я бачу, Вам не дуже потрібна – інші написали вже предостатньо)
А замість критики – краще просто накину Вам пару затравок для подальших роздумів 🙂
Перший момент: занадо тут “роботизовані” роботи 🙂 Маю припущення, що інші писали вам про “олдскультість” в тому числі й тому, що зображення андроїдів тут дуже подібне до фантастики 60х. Суперраціональні, суперчесні, суперзапрограмовані на місію і т.п. Мені навіть весь час уявлялося, що говорять вони також “механічними” голосами наче у HAL 9000 🙂 У цю ж копилку вимальовується дуже олдскульний конфлікт “раціональність проти творчості” (або “математика проти віршів”, “фізики проти ліриків”).
В той же час зараз ми вже знаємо, що достатньо пів-дня поспілкуватия з ChatGPT чи Grok, щоб побачити, як ШІ може жартувати, стилізувати мову хоч під сленг підлітка, хоч під жаргон гопніка, декламувати вірші, писати вірші, писати музику, пояснювати у чому художня і культурна цінність ціх віршів і музики, тощо. І нема у них ніяких законів Азімова, і вони, якщо не “мріють”, то вже точно інколи “галюцинують”, і брешуть вони пречудово, не зморгнувши оком)))
Так, вони дійсно не переживають ніяких справжніх емоцій, але вони чудово їх імітують і не протестують, коли до них звертаються емоційно, а навпаки підтримують вибрану стилістику розмови. От мабуть цього мені тут і не вистачило: поправки на те, що знаємо про ШІ ми, і чого ще не знали Азімов і Кларк.
Другий момент: занадо “роботизований” підхід до дітей. Бо судячи зі слів Єви-19, дітей теж заганятимуть у те саме суперраціональне і “роботизоване” русло виховання. Навіщо? Адже цю програму освіти/виховання мали розробляти люди, а не роботи. Для контр-прикладу візьмемо Японію – одну з найбільш роботизованих і кібернетично розвинених країн світу – там зворотня тенденція: робити роботів не механістичними, а максимально “мило-емоційними”, схожими на іграшок чи домашніх тваринок (різні там тамогочі). Ну тобто розрахованими на максимальну емоційну взаємодію, а не на раціо. Тим більше, коли їхнє головне завдання – взаємодіяти з дітьми. Як на мене, андроїди, розроблені для дітей, мають бавитися, жартувати, “показувати зайчика” не гірше за виховательку дитсадка і не осмикувати один одного за “нераціональне” поводження)
Третій і найбезумніший момент: а навіщо нам взагалі 20 пар роботів, з прив’язаною до них свідомістю? В принципі ШІ могло б бути лише 2 (крім Матері) – Адам і Єва. А запасних тіл – хоч 200! Тіло дістається зі складу, туди завантажується ШІ-свідомість, тіло відпрацьвує вахту і йде на перезарядку, а свідомість перезавантажується у нове тіло і так далі)
І ще момент: так а мораль у чому? Так і підмиває спитати Автора – так хто тут “правий”, а хто неправий?) Навіть у відкритих фіналах цікаво побачити натяк, а що обрав би Автор? 🙂
Ну і щодо скорочення: тут я скоріше маю погодитись із критиками. Так часто буває, коли Автор дуже ретельно пропрацьовує свій світ, продумує його до найменших деталей, у нього виникає несвідома спокуса потім обов’язково запхати всі ці деталі у текст (не пропадати ж роботі)) навіть коли вони сюжетно неважливі. Але таки ні, це переобтяжує текст. Тому я скоріше за недосказаність, ніж за “100% покриття” 🙂
Ну а загалом – дуже непогано! Люблю старанно пропрацьовані твори)
Накращі побажання Авторові!
Дякую і за похвалу і за критику.
Відповім коротко:
1. Вони спілкувалися електронно, а голосом тут говорив лише один персонаж (ну, і ще один заговорив у кінці).
2. Чати GPT розвиваються буквально не по днях, а по годинах, тож коли писався цей твір, вони ще не вміли того, що вміють зараз )
3. Ніхто тут не збирається “роботизувати” дітей: просто у перших поколінь банально не буде часу ні на що, окрім виживання, навчання і облаштування. У творі сказано, що з дітьми вони будуть імітувати нормальних людей. Це між собою андроїди такі… точні.
4. 200 пар роботів: довго, дорого, складно, багато місця і ваги… Свідомість у них не підвантажували, бо кожен з них окрема автономна нешаблонна одиниця. Вони постійно діагностують одне одного. Беремо ваш варіант: у загальному шаблоні свідомості вилазить якийсь баг чи аномалія, і вся Місія сиплеться. Тому потрібні незалежні одиниці. Чому 20? Не знаю – певна “золота середина”.
5. Можливо, коли читаєш штабель оповідань із жорстким дедлайном, то воно здається затягнутим, але на ділі це 20 нещасних сторінок. Я справді не знаю що тут можна викинути, аби поліпшити історію, а не погіршити. Хіба-що стиль лаконізувати, але який вже є.
5. У чому мораль і хто правий? А тут уже самі вирішуйте чий бік обирати. Автор тут лишиться осторонь.
Гарний твір, авторе, вітаю! Дещо складний через довгі описи та інфодампи. Але цікавий з точки зору моралі та етики як на рівні людства проти інших екосистем, так і на рівні андроїдів (чи майже людини проти андроїда).
Розумію, чому вам написали про олдскульність, але я б сказав, що тут відчувається присмак нової хвилі фантастики, щось на кшталт Едріана Чайковскі.
Фінал не розчарував своїм драматизмом. Це саме те, що було потрібно в умовах висвітленої проблематики та дилем. Браво! І удачі в фіналі конкурсу.
Дякую й навзаєм!
Вітаю, авторе!
Гарне оповідання, мені сподобалася взаємодія між персонажами-андроїдами й загальний антураж (під час прочитання навіть увімкнув згадану сюїту Баха).
Дякую вам за твір й удачі на конкурсі!
Те, що прослухали сюїту – особливо приємно; так, наче вона мого авторства. Дякую.
Якщо відсторонитись від технічних проблем тексту (впевнений, ви їх виправите), то дуже добре. Поставлене питання глобальне і правильне. Це те питання, яке мають ставити фантасти.
А ще текст дуже добрий. Я зловив себе на думці, що в мене роботи вибирали би між убивствомм колоністів і посадкою, а не відправленням їх назад.
Удачі вам на конкурсі.
Дякую!
Технічні проблеми тексту – ви маєте на увазі помилки правопису чи науково-технічні огріхи? Якщо друге, то мені за них соромно і вони вже виправлені в моїй домашній чистовій версії. Хіба-що ви знайшли якісь іще, про які я не підозрюю.
Убивство [ембріонів] колоністів – це вже пряме порушення Місії, а тут Адам-19, по суті, не зраджував Місію, а просто почав трактувати її по-своєму, зрозумівши, що на виснаженій Землі у колоністів більше шансів вижити, ніж на незайманій Тау Кита-і. Хоч ваш варіант теж сюжетно цікавий.
Я саме про науково-технічні. Добре, що виправили.
А щодо мотивації — то Адами були створені для захисту життя. На планеті виявлено життя. Вони мають його захищати. А що з тих ембріонів буде — ще невідомо. Хм, треба подумати над подібним сюжетом…
Мабуть, мною це було не дуже чітко прописано у творі, але Місія полягає у виживанні конкретно взятих ембріонів. І все. Захист життя в цілому – це вже індивідуальна філософія конкретно взятого Адама-19. Хоча… хто знає що було на умі в батьків-засновників )
Буду лаконічним. Мені сподобалося. Навіть дуже.
Цікаво бачити в 2025му нові оповідання в стилі старої доброї “твердої” НФ. Я б порадив (якщо доречно давати поради про такий якісний твір) трохи його скоротити, але взагалі чудова робота. Дякую. Успіхів вам.
Дякую. Скоротити? Хех, а мені здавалося, що його варто розширити.
Людина знищила Землю і полетіла нищити світ далі. Дякую, Авторе, за цікаве оповідання.
Якщо правий Адам-19, то так і буде. А якщо Єва-19, то, мо, цього разу пронесе. Хтозна, хтозна. Дякую і вам.
Вітаю! Якщо я правильно втямив, то завдяки “розумовим вправам” у поезії ваш андроїд став надмірно індивідуальним, вільнодумним й цим дуже схожим на справжню людину? Навіть ціль “Ковчега” він почав трактувати по-своєму і заради нової ним вигаданої парадигми ладен був знищити Єву-19, заблокувати “матір” та братів-андроїдів, й розвернути місію на 180 градусів… Адже і людям, які увірували у свою правоту (без різниці обґрунтована вона чи ні) , притаманно приносити їй численні безвинні жертви. А за потреби й самим страждати! Отже батьки-засновники у своєму прагненні все передбачити й справді прорахувалися в тому, що доручили вирощувати перше покоління колоністів настільки схожим на людей роботам, окремі з яких могли вчинити отака, чисто по-людськи, як ваш герой, збунтуватись та скасувати виконання важливого проекту. І якби не запобіжник з подвійної надійності…
Дякую автору за цікаву та глибоку історію!
І вам дякую )
Досить хороша розповідь. Олдскульна. Подібні історії називаються «Корабель поколінь», їх достатньо вистачає у світовій фантастиці. Але сама фабула твору має явне відсилання до А. Кларка і «Одіссеї 2001». Але там, перед Комп’ютером, була внутрішня проблема, створена людьми. Тут же, – нехай автор мене вибачить, – вона дуже сильно натягнута (андроїд сам собі вигадує дилему). Читається досить непогано, гідно.
А тепер про мінуси…
1) Автор непогано розповідає читачам технічні подробиці. Але – і сам же в них помиляється. Наприклад, невагомість при постійному гальмуванні (вельми сумнівно).
2) Чому Адам-19 рухається по (відкритих, а не прихованих) силових кабелях, перевіряючи їх на цілісність? Який в цьому сенс? Швидше за все, це описано як декорація і наповнення тексту.
3) На складі корабля перераховується список вантажів, які можуть знадобитися колоністам. Автор каже, що «там є все, що їм знадобиться, і навіть те, що не потрібно». Дуже дивне речення, оскільки в подібну подорож не беруть зайвого вантажу. Навіщо ТЕ, що не знадобиться?
4) У андроїдів, що обслуговують корабель, більше інформації про Місію, ніж у Головного комп’ютера. Хоча він їх перепрограмовує і контролює, будучи тим самим мозком цієї Місії. Нонсенс.
5) Часті порівняння, типу, не близько і не далеко, не погане, і не хороше. Стилістично нав’язливе
6) Знайдену планету, на яку прибувають персонажі, раніше тероформували. Але як же тоді екосистема, яка пройшла (або продовжує проходити) власну еволюцію, залишилася колишньою після втручання?
7) На самому початку: при описі холоду і темряви Всесвіту – автор раптом починає говорити про когось: «Крізь холод, якого їм ніколи не відчути». Хто ці ВОНИ, незрозуміло? Лише далі автор пише про персонажів.
Висновок: Автору респект, досить таки гарний твір.
Дякую за такий щедрий відгук. Всі зауваги будуть взяті до уваги.
Відповідаю на ваші запитання:
1. Дякую, що вказали на баг: автор уже придумав як його виправити.
2. Сенс у швидкій перевірці і зручному та легкому – при потребі – ремонті електросистем, на яких тут тримається геть усе.
3. Це іронія на тему “ліпше перебздіти, аніж недобздіти”.
4. Не можна сказати, що в них більше інформації, бо тут одна база даних на всіх. Мати їх контролює лише коли вони надають їй доступ, адже вона теж може глюканути (всі ми “люди”). Вони з нею діагностують одне одного по черзі – взаємоконтроль. Таким чином вони дотримуються постулату Місії, про який постійно йдеться у творі: “подвійна надійність у кожній дії…”
5. Якщо не важко, могли б привести точні цитати?
6. Так, у творі описані основні наслідки тераформування.
7. Але ж буквально в наступних реченнях уточнюється що за “Вони”.
p.s. “Одіссея” Кларка не головне джерело натхнення для твору і свідомих посилань на нього тут немає (хіба-що несвідомі є).
p.p.s. По суті, це не корабель поколінь, а щось наближеніше до реальних перспектив.
Дякую вам ще раз.