А вони дивилися на сніг

Марічка стояла біля вікна пильно вдивляючись в зоряне небо. Навкруги було темно. Не світився жоден ліхтар, жодне вікно як їхнього, так і всіх навколишніх багатоповерхівок. Бо віднедавна почали щоденно вимикати світло на декілька годин.
Повільно падав лапатий сніг, наче хотів прикрасити згорьоване місто, привнести трохи святкового настрою в сірі будні.
Іван тихенько підійшов і накинув їй плечі картатий плед.
‒ Знову піймала кайдаша?
Вона питально озирнулася на нього.
‒ Не зважай. Я дідуха приніс і соломи. Ось увімкнуть світло, навчу тебе павуків робити, ‒ вів далі Іван, викладаючи на стіл цукерки і мандарини.
‒ А це навіщо?
‒ Колядників пригощати.
Марічка тільки байдуже кивнула і знову повернулася до споглядання всипаного зорями неба.
‒ Все виглядаєш свою зірку? Можливо вона ніколи і не показується у нашій півкулі.
***
Декілька місяців тому Іван знайшов цю милу істоту на згарищі, біля її, збитого ворожою ракетою, невеличкого зорельота. Марічка, як він став її називати, виявилася милою і привітною. Зацікавлено слухала його розповіді і сама розповідала про свою невеличку планету, що знаходиться лише за декілька світлових років від Землі. Іноді з нею ставалися напади ностальгії, але швидко минали. Єдине до чого не могла звикнути дівчина, так це швидкоплинність земного часу.
‒ Як ви все встигаєте переробити за день? – дивувалася вона, – У нас хоч годин на добу більше. А ще наприкінці року є один спеціальний день який називається “День особистої казки”. Його ми присвячуємо підведенню підсумків, складанню планів на наступний рік, привітанню рідних і друзів. В цей день ми не працюємо і не відволікаємо один одного. Можна просто цілісінький день дивитися у вікно і спілкуватися з самим собою…
‒ Або вибратися на природу покататися на лижах, зліпити сніговика… Нам би так, – замріяно відповідав Іван.
Тож вирішив, що обов’язково в цьому році візьме вихідний і влаштує собі такий день.
***
‒ А хто такі колядники? – раптом запитала Марічка.
‒ Це зазвичай діти, які ходять по домам і вітають людей з народженням Коляди.
‒ А як у вас святкують?
‒ Прикрашають ялинку, або ставлять Дідуха, готують смаколики, вітають один одного з новим роком, дарують подарунки, загадують бажання.

‒ І вони здійснюються?
‒ Нажаль твоє навряд чи здійсниться
Навпроти будинку засвітився ліхтар.
‒ Вже світло увімкнули, навіть раніше ніж за графіком. То що, пішли робити павуків?
‒ Справжніх? – жахнулася Марічка.
‒Звичайно ні. То прикраса така. До речі на післязавтра я взяв вихідний. Будемо разом дивитися на сніг.