Заголовок

Герань
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити

Сонце зійшло якось зарано.
Чи то так просто здавалось після довгої зимової похмурості?
Герань, вже дещо похилого віку, але ретельно причепурена, невдоволено засліпала на Сонце й тихо забурчала. – От. Знову. І таке щороку… Розмножуйся їм давай. Ич що надумали! А добре ж було взимку… Тут і світло, і тепло, і всі оті смішні голі каштани за вікном. Хе хе хе… От. А тепер вони ще й надумають денне світло затінювати. Ненавиджу. Дика, бездомна поросль! О. Добре, що вже вечір. Хай померзнуть у темряві. Є ж на світі справедливість…
Задзюрчала вода. Потім шмигнули фіранки закриваючи нічне місто.
– О. Слуга прийшов. Нарешті. Ох, дядьку – не буди в мені звіра! Та чи ти хоч знаєш, що я з тобою можу зробити..? Так, так, тікай. Поки цілий…
За день, чи тиждень, чи місяць… – герань не дуже любила стежити за часом, та й болісне то було видовище, як ті каштани вимахуються – нечиста сила ще й пилку нанесла. От кондиціонерова сила – чиста. Стабільно дме. Передбачувано. А не оте-от все хаотичне теліпання туди-сюди – якесь огидне дикунство!
Герань сторожко спробувала на смак пильчинку.
– Фі! Пробі!! Вони щороку стають гидкіші!!! – швидко підбила підсумок досвідчена вазонка.
– Розмножуватись, розмножуватись, розмножуватись… Бе. Гірші за мишей. Та… Люди навіть не уявляють, що таке спам насправді. А тут же ж всохнутись можна, поки дістанешся до цікавих і корисних новин! О… Централ-Парк в НЙ хочуть накрити куполом. От же ж молодці. Людиняки, але чогось таки варті… А оранжереї у Києві знову без тепла. От же довбні..! О. Людиняки і далі масово вбивають людиняк..? А от це таки нівроку. Миленько. Лишити трошки цього поріддя для поливання, та й добре було би. – і герань схвально захилитала листочком.
– О… Оооо..! Йой!! – аж затремтіла вона, прочитавши вказівки від Всесвітньої Лісової Комісії (ВЛК). – Аж не віриться… Невже вони таки дозріли до цього!?
І герань почала розмотувати ще кілька пильчинок одночасно. Всі – з різних видів. І в усіх писали ці довгоочікувані слова, милі кожній рослинці, втомленій всім оцим мільйонолітнім неподобством, писали сухою мовою старезних, всихаючих дерев, але писали саме те – давно омріяне всіма юними рослинами: „пропонуємо привести в готовність механізми висмоктування життєвих сил з людей; радимо спрямувати на це 2…5% Судинних Сил.”
– Оооооо… Хе хе хе… 2…5% Та хоч 25%! Я вам не якась там дурноверха рослиняка. Можу собі дозволити… Але як щодо поливання? Якщо всіх їх повбиваємо? То хто?? Чому не написали? Тю… Якась ця ВЛК вічно недолуга. Тупі, старі, високі, товсті безглузді колоди… Це ж ключове питання. Гм… – і герань ображено впала в роздуми, на добу, чи й дві. – Та й нехай, потім допишуть. Нате 5%. Я ж крута! А ще – нате „ноту протесту”. – і герань почала записувати в пилок чергове обурення. Наразі – щодо нерозкритої теми поливання.