Заголовок
– Горпино, трясця, ти можеш швидше? Ми запізнимося!
– Миколко, сонце, не психуй! Я зараз! Ну хто їм винен, що вони отак зненацька вирішили святкувати Різдво за цим, як його, григоріанським календарем, а нас ніхто не попередив.
Жіночка востаннє крутнулась перед дзеркалом, поправила важкі коралі на шиї і сяйнула усмішкою. Як завжди, усмішка подіяла і чоловік пригорнув її замість того, щоб продовжувати сердитися. Він би нізащо не признався, але кожного разу милувався своєю дружиною, поки вона чепурилась перед виходом у світ. Надто довго у неї не було такої можливості.
Подружжя поспішило на вулицю. Там їх вже чекали мало не десяток осіб. Чоловіки поручкались, жінки обнялися.
– Горписю, ти така гарна! – заговорила пані у рожевій вишитій сукні з пишними рукавами.
– Дякую, мамо. А ви такі модерні й модні!
– Мельничихи гарні у всі часи, але ж так повільно вбираються! – сплеснув руками огрядний пан у зеленому каптані й шароварах, за що отримав удавано-сердитий погляд дружини в майже такому ж каптані й плахті, вишитій сріблом.
– Точно! – кивнув молодик у смокінгу, й незграбно обняв свою супутницю, мало не засунувши руку в глибоке декольте вечірньої сукні. А може й не незграбно, а навмисно.
Жінки захихотіли і продовжували сміятись, йдучи вниз по вулиці та раз-у-раз привітно махаючи іншим ошатним гуртам та парам. Нарешті дійшли до величезної золотої брами і влилися у натовп перед нею.
– А мої вирішили святкувати цього року двічі: і за старим, і за новим стилем, – почулося десь збоку. – Цікаво, нас запросять і на другий раз?
У відповідь пирхнули. Черга до брами поступово скорочувалася. Зрештою прохід залишився позаду і родина Мельників поспішила на гостину до родичів.
– Ледве встигли, – прошепотіла Горпина, влітаючи в оселю. Микола гмикнув, слідуючи за дружиною на кухню повз ялинку з мерехтливими вогниками. Їхній праправнук, що зараз уже був сивим чоловіком і найстаршим членом родини, принаймні серед живих, якраз поставив на стіл порожню тарілку з приборами й урочисто промовив:
– Ми всі, з усього щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні і грішні душі до нас на Святу вечерю. Даємо їм усе, що маємо! Амінь.