Заголовок

Писати фентезі капець як просто

Пекур Катерина
Письменниця, сценаристка, фанатка науки у творчості і навпаки. Лікар у зав’язці. Адмін ФБ-спільноти ЛІТавиці, авторка блогу.

Усі дописи
Суперечка між прибічниками наукової фантастики (з усіма її піджанрами) і фентезі (в усьому його розмаїтті) триває давно. Хто для історії цінніший? Хто корисніший? Хто прокладає шлях для людства, а хто – лише розвага? Але я пропоную відкласти це «перетягування каната». Бо воно, на мій смак, не має сенсу.

По-перше, ми в принципі читаємо художню літературу для розваги – най і досить витонченної. Якщо якась історія настільки наукова, що аж нудна, або не має сюжету і історії, то чи вона в принципі художня? Тож навіть якщо ми пишемо вельми «тверду» НФ, вона таки має розважати.

По-друге, без науки годі написати вартісний текст у будь-якому жанрі. Якщо ви хотіли це зробити, у мене для вас погані новини. А якщо ви підійдете до роботи серйозно, то хто знає, може, вдасться і розважити читача, і принести якусь користь для людства. Бо, звісно, це в жодному жанрі обидва ефекти автоматично не гарантовані.

От про науку я й пропоную поговорити. Про науку у історіях, які традиційно вважаються ненауковими.

Прибічники НФ уже багато років нарікають на засилля фентезі – мовляв, ніхто не хоче працювати з матчастиною, хочуть якісь казочки варганити! Відомий факт, що популярність НФ (зокрема «твердої») досить сильно корелює з цікавістю дітей і молоді до досліджень, винахідництва тощо. Тож логічно припустити, що занепад НФ призведе і до занепаду науки, принаймні, локального. А тут усі пишуть якісь магічні поробки! – такі напозір легкі у виконанні, липучі і вірусні! Є від чого стривожитися.

Ну й справді: кидаєш у блендер ельфів з орками, відьом із відьмаками, мавок з мольфарами, розвішуєш на карті села з таємничими тавернами, замки і Запустілі Землі, приправляєш квестами для здобуття артефактів, садовиш в фіналі ворожого мегабоса – натискаєш на кнопочку і вуаля! Сюжет, здається, можна подавати читачу, а напрягу ніякого. Вподобайки друзів гарантовані.

Нема де правди діти, всі ми хоч раз в житті наповнювали «авторський блендер» штампами, переспівами і стереотипами (не менш часто ми кидали у «блендер» і космонавтів на гіперзорельотах, та зараз мова не про них)! Це нормальна ситуація для початківців, а також  для «внутрішньої психотерапії», коли метою є не так створення книжки, як розбір власних проблем. Але не варто сподіватися, що такі сюжети зацікавлять когось, крім близьких родичів автора (і, може, кола його друзів).

Для написання хорошої фентезійної історії ніяк не обійтися без знань у багатьох сферах. Для створення якісного вторинного світу (тобто світу, ніяк не пов’язаного з нашим, штучно створеного), треба ще більше знань. Власне, автор має стати деміургом, який хоч трошки розбирається у всіх природничих та соціальних науках.

Лінгвістика і філологія допоможуть створити нові мови, з урахуванням звичаїв, традицій і умов народу. Історія, соціологія, психологія – моделювати поведінку людей у фантастичних обставинах, зокрема, в умовному минулому різних країн. Біологія – створювати незвичайних істот. Географія і кліматологія допоможуть накреслити «працюючу» карту вашого світу, з обґрунтованими напрямками вітрів, течій, річок, з розумними умовами для землеробства тощо. Політологія, економіка – моделювати цікаві держави, аналізувати і показувати устрій громад у несподіваних умовах. Врешті, наука логіка допоможе тримати все це разом і не схибити.

Облишимо епігонів Толкіна 30-го ступеню і історії, що нагадують нудні квести у комп’ютерних іграх. Поміркуємо про справді серйозні роботи. Чи є ненауковими праці, скажімо, самого Толкіна, який був надзвичайно освіченою людиною, створив кілька штучних мов (з творами на них) і використав у своїх книжках мотиви з літературного спадку людства? Чи є ненауковим використання даних історії Англії, відомостей про озброєння, середньовічний устрій тощо, приміром, у пана Мартина? Список можна продовжувати, але щоразу (хоча завжди можуть бути приводи доскіпатися до окремих елементів) виявиться, що автор кожного знаменитого фентезі провів колосальну роботу з науковими джерелами, використав свої фахові та сторонні знання.

А що вже казати про твори, базовані суворо на нашому світі, приміром, в жанрі історичного фентезі! Об’єм матеріалу, який доводиться обробити автору, там буває дуже значний. Історії зі шкільного підручника не годяться – потрібні інсайди, дані про побут, старі карти, архівні документи, розрахунки, «живі» мандрівки на місцевість, про яку йдеться, знання цін, технологій, рівня медицини тощо. «Господі, — думає автор такого твору, ледь визираючи з-під стосів книжок, — краще було б написати стоп’ятсотий переспів Класика, я ж там усе знаю!»

Гм, але ж ми просто писали «казочки»? Яка несподіванка! Та тут роботи стільки, що страшно й починати! Невже і до фентезі, «казкового» жанру фантастики, можна застосувати термін «наукова»? Але, власне, чому ні? До речі, і самі казки – зовсім не простий за походженням і виконанням жанр літератури, але про це варто говорити окремо.

Навіть саме писання твору вимагає слідування певним законам драматургії, знань з психології сприйняття тексту тощо.

У будь-якій фентезі-історії, якщо вона написана не заради стомільонного опису орків і ельфів (при всій повазі до них), так само як і в «твердій НФ», є наука і фантприпущення. Наука приводить фентезійний світ у рух так само, як і у НФ. Так, у фентезі бракує ядерної фізики, але хіба ми вважаємо «справжньою наукою» лише її?

Такі книжки цілком вкладаються у парадигму «розважаючи, вчити», яку традиційно закріпили, приміром, за науковою фантастикою.

Будь-яка серйозно написана книжка ґрунтується на величезній роботі з матеріалом. Ще нікому не вдалося сконструювати достовірний світ, не маючи хороших знань з природничих і соціальних наук. Звісно, світів сконструйовано багато. Але далеко не всі з них міцно стоять на ногах.

Чи можна писати фентезі без роботи над матчастиною? Звісно. Блендер з ельфами, відьмаками і мольфарами завжди напоготові. Але у ньому не приготуєш шедевр. Вийде хіба що безлика одноденка, яку в ліпшому разі прочитають і забудуть.

Дехто може зауважити, що читач, налаштований просто розважитися, навіть не усвідомить роботу, яку провів автор. Так, більшість – не усвідомить. Але безумовно запам‘ятає, бо яскраві художні історії набагато краще вкарбовуються в свідомість, ніж шкільні підручники!

Мені, приміром, траплялося чути думку людини, яка подивилася фантастичний фільм про давній Єгипет. Людина була (на повному серйозі) певна, що великі піраміди Гізи були побудовані за допомогою мамонтів. Бо автори кіно дуже красиво це показали. Якщо ви думаєте, що більшість людства черпає знання про світ НЕ з таких фільмів (а ще не з «жовтих» новин і не з дешевих газеток), то у мене для вас теж погані новини. Тож кожен з нас може долучитися до навчання людства через створення яскравих (але науково вивірених) історій!

Гадаю, варто нарешті відмовитися від думки, що фентезі – «по природі» ненаукова царина.

По природі ненауковою є лише одноденна графомань у будь-якому жанрі літератури.

Чи й справді популярність фентезі спричинить (чи й вже спричинила?) занепад науки? Не думаю. Просто це буде інша наука – не та, до якої нас готували бородаті геологи і насуплені капітани зорельотів.

Світ навколо нас змінився. Зброєю стали не стільки танки і ракети (як це було у 20-му столітті), скільки слово. Технології – комп’ютерні і соціальні – зробили слова страшнішими за бомби. Маніпуляції у ЗМІ та соцмережах, таргетована реклама змінюють долі країн і впливають на весь світ. Під маскою боротьби за мир безліч держав (і нас у тому числі) атакували вороги (детальніше про це у моїй статті «Про війну і пацифізм, або Яструби-21»). Історію викривляли, слова змінювали, і більше немає віри фотографіям, книжкам, новинам, відео тощо. Поле бою перемістилося у голови людей – більше, ніж у ціле попереднє століття. Мова не про пропаганду, а про цілковито змінений, ніби зачаклований світ, в який тепер можна занурити кожного з нас – а ми й не помітимо цього.

Виглядає, ніби ми живемо у високотехнологічному фентезі – а література лише пробує перетравити це (як у 20-му століття вона намагалася осягнути технічний прогрес, світові війни – і їхні соціальні наслідки).

Світ на порогах змін – і невідомо, скільки їх буде. Нам важко аналізувати майбутнє – усі надійні прогнози розлітаються. Єдине, що нам відомо – зміни будуть несподівані й дивні. Природно, що література реагує на це – як бачимо, сплеском фентезі і, особливо, міжжанрових творів. Бо вони стають полігоном для вивчення (і «приручення») незвичайного, місцем, де можна змоделювати абстрактні приклади явищ і подій, відшукати нові зв’язки і сенси.

Бій між «фізиками» і «ліриками» давно неактуальний. Тепер інші науки мають припускати, що чекає на людство. Не гуманітарні замість точних, а ті, які поєднають різні сфери знань. Людству треба вивчити себе, згадати все цінне, що з ним сталося, окреслити нові точки опори у світі, де нічому немає віри. А для цього треба знайти зв’язки там, де люди їх досі не помічали.

«Поєднати і використати по-новому», – можливо, це стане новим гаслом і науки, і літератури.

Тож наукова фантастика, ймовірно, на нас чекає зовсім інша – НФ 21 століття, НФ-21. Чи з’являться там ізнову ельфи? Якщо й так, то це будуть історії про речі, які досі мало ким були проговорені й усвідомлені. Але, більш ймовірно, що на людство чекає підйом цікавості до власного спадку, до епізодів своєї історії і цінностей – щоб йти з цим у майбутнє (і в космос також, якщо буде треба).

Хороша література – байдуже, чи вона серйозна, чи умовно-розважальна – завжди базується на науці. Ці знання працюватимуть не лише для розваги, а й для навчання читача. Ба більше: нові, міжжанрові літературні експерименти (базовані на різних науках, як технічних, так і гуманітарних) можуть намацати людству шлях – у світі, якого не уявляли класики наукової фантастики – але він вже навколо нас.