Заголовок

Поки всі розгублено спостерігали за Альбертом, той спритно оминав тумби та столики, спокійно поставив склянку з коричневою рідиною біля чайника з божеством на кришечці і наблизився до шафи. Востаннє вдихнувши запах нової деревини, Неля піддалася волі його рук, коли Альберт розсунув дверцята і ніжно, проте наполегливо витягнув жінку на світло. Було жаско, тільки гарячі долоні й проникливий погляд насичено-карих очей, як завжди, заспокоювали…

– Альбік…, що це все означає…

– Що ми їдемо.

– Куди?

– У Росію, потім в Китай. Ще навідаємо твою нову батьківщину, а після цього осядемо у США. Та для початку зробимо коротку зупинку в Білорусії, місяців на шість. Там у мене є невеличка справа: один дядько трохи заседівся на посаді.