Хода звіздарів

— Різдво, Новий рік… Тьху! — бурчала моя напарниця, невисока чорнява дівчина з магічним посохом, востаннє перевіряючи, чи надійно закриті портали. Вона втомлено потерла обличчя й наставила на мене пальця:

— Слухай, ну це ж смішно. Ми — маги. Що нам ці свята? У нас своє…

Я тільки мовчки кинув у неї пампухом, який вона впіймала на льоту, і таємниче посміхнувся. Перевірив, чи добре наші посохи поміщаються у туристичні рюкзаки, та потягнув чорняву на Площу Ринок, яка вже втонула у суміші ароматів вогню, глінтвейну та ковбасок. Напарниця хмурилась і непривітно дивилася на натовп туристів, із якими ми намагалися злитись.

Повсюди чулися колядки, які перебивали навіть гул генераторів. Про себе я відмітив: зараз, коли в рази поменшало електрики, все стало якесь справжнє, щиріше та затишніше, чи що? Не стримався, рухнув посохом у рюкзаку — і кілька гірлянд на будиночках ярмарку засяяли яскравіше та тепліше. Почулися здивовані вигуки людей, які не бачили, аби вдень так ясно світило. Хтось почав говорити про перепади напруги. Дівчина боляче наступила мені на ногу.

— Ну й нащо магією розкидаєшся?

Я тільки засміявся, сунув їй у руки склянку глінтвейну та повів на Музейну площу, де збиралися майстри з різдвяними звіздами. Повсюди линув веселий щирий сміх. Моя супутниця пробурмотіла: — Схоже на карнавал зими у нас… та все одно…

— Чорнява, та біля тебе зараз усе замерзне!

— Я бойова магиня… я можу втратити контроль…

Дав їй легкого щигля в ніс. Почувся ображений зойк, і в мене полетів згусток повітря.

 Я вчасно відвернувся. Засміявся.

 — Магиня-злюка. Довірся мені на пів години. Потім хоч блискавками кидай — не буду відвертатися. Все, йдемо! — я показав на ходу звіздарів, що вирушали до ялинки. — Прилаштовуємося позаду.

Почулося бурчання, але напарниця прислухалася.

Люди ж навколо співали: «Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся! Ой радуйся, земле…». Ми йшли разом з усіма, і моя набурмосена супутниця, що нагадувала Снігову королеву, потроху піддалася святковій відлизі. Під кінець вона вже весело сміялася зо всіма та колядувала плутаючи слова. Та всім було все-одно. Її очі світилися, і вперше за довгий час грізна магиня перетворилася на дівчину, яка просто раділа Різдву разом з усім Львовом.