На ринку

– Зважте мені півкіло іскорок. Тільки тих, що пояскравіше, мені на святковий стіл треба.

Рум’яна продавчиня радісно посміхалася мені, поки її руки діяли наче окремо, занурюючи мірку у ящик з сяючим зірковим пилом.

– Вийшло шістсот п’ятдесят, лишаємо?

– Трохи забагато, але най вже буде.

Зав’язаний милим бантиком пакет опинився в моїх руках.

– Щось ще?

– Так, а оці яскраві ідеї у вас домашні? Якщо так, то давайте десяток.

– Домашні, син сам придумував. Вам в пакетик?

– Ні у мене гірлянда з собою, якраз на десять лампочок.

– Добренько, беріть тоді які вам до душі припадуть. 

Я простягнула руку і гірлянда вмить засяяла різнокольоровими ідеями. Продавчиня не збрехала, яскраві, дитячі. Думаю, що оця зелена, про написання новорічної казки, смакуватиме найкраще.

– Сяйво знань спробувати не бажаєте? Якраз свіженьке привезли. Мені знайомий вчений постачає, нещодавно черговий патент отримав, тож продукт найвищої якості.

Була б моя воля, я б весь прилавок скупила… Хоча, чом би й ні?

– Хм, знаєте, а давайте. Дорого, звісно, але під новий рік можна і побалувати себе. І, гуляти так гуляти – одну іскру радості. Найбільшу!

– От і правильно. Це все на сьогодні? Тоді з вас вісімнадцять посмішок, три компліменти незнайомцям і нагодувати одного вуличного кота.
– Домовилися. 

Жінка за прилавком вчергове широко й тепло посміхнулася – і записала моє ім’я і рахунок у велику бухгалтерську книгу.

– Дякую за покупку! Тримайте ваше замовлення міцніше. Я там ще трохи сонячних промінчиків поклала у подарунок. Яскравих вам свят!

– І вам! – Три кроки до виходу і одразу ж назад. – Ой, зовсім забулася. Зважте ще кілограм мандаринок, будь-ласка!