21 Грудня, 2025

Світло буде

Щойно Дмитро дістався адреси, як вулиця занурилася в темряву. Начепив на лоба ліхтарик, сьорбнув енергетика, закинув рюкзак за спину та посунув сходами нагору. Дихав важко, на восьмому поверсі ледве не впав. Не від втоми, з переляку, бо не очікував когось зустріти.

Чоловік сидів просто на сходах. Не безхатько, довге пальто, під ним костюм. Ліхтарик висвітлив бороду кольору “Сіль з перцем” і посмішку гідну Будди.

– Гарна у вас принада, – озвався незнайомець, мружачись. Дмитро зрозумів, що світить йому в очі.

– Вибачте…
– І ви вибачте, я вас, певно, налякав.
– Та ні… Я замовлення доставляю.
– То може б відпочили?
Дмитро втомлено кивнув.

– А ви теж сюди пішки піднялися?
– Еге. Вирішив друзів навідати, а їх вдома немає.
– Хочете мандарину? – Дмитро відчув повагу до старого, який видерся на восьмий поверх. – І ще напій маю, не знаю, чи ви таке вживаєте.
Старий не відмовився. Та зауважив, що з енергетиками треба бути обережним. Хоча він розуміє, як нелегко бути студентом і працювати. Хлопець і не помітив, коли все розповів.

– Ви не подумайте, я не нарікаю. Тільки б не ці відключення… Почекайте, я віддам замовлення і ми спустимося разом , – він посоромився сказати “допоможу”. Піднявся на останній поверх, вручив замовлення молодій парі, повернувся і саме тут ввімкнулося світло.
Старий чекав. Вони рушили до ліфта, Дмитро помітив, що новий знайомий має валізку.

– Ви, мабуть, подорожували?
– Так, з Греції прибув. Цієї пори року зазвичай маю багато справ. Але, знаєте, весь час доводиться відповідати на запити. А мене ніхто ні про що не спитає.
– Вам потрібна допомога? – ліфт зупинився на першому поверсі, – я можу вас підвезти на мотоциклі.
– Дякую, друже, – чоловік усміхнуся, – ви вже мені допомогли. Бачу, ви вимкнули ліхтар, але не зняли?
– Та може зараз знову світла не буде.
– Зніміть, світло буде.
Дмитро знизав плечима, але ліхтар з лоба зняв. Чоловік звідкись видобув капелюха і махнув рукою на прощання.

Минув рік, вимкнення значно почастішали, та Дмитро ніколи не потрапляв на них. Куди б не доводилося везти замовлення, там працювала електрика або гудів генератор. Він сміливо вирушав до знеструмленого району, знаючи, що поки доїде, постачання там буде відновлено. А якщо ні, він готовий піднятися пішки на будь-який поверх. Тоді, можливо, знову зустріне того чоловіка й спитає все-таки його ім’я.

 

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів. Те незгасиме світло