Щойно Дмитро дістався адреси, як вулиця занурилася в темряву. Начепив на лоба ліхтарик, сьорбнув енергетика, закинув рюкзак за спину та посунув сходами нагору. Дихав важко, на восьмому поверсі ледве не впав. Не від втоми, з переляку, бо не очікував когось зустріти.
Чоловік сидів просто на сходах. Не безхатько, довге пальто, під ним костюм. Ліхтарик висвітлив бороду кольору “Сіль з перцем” і посмішку гідну Будди.
– Гарна у вас принада, – озвався незнайомець, мружачись. Дмитро зрозумів, що світить йому в очі.
– Вибачте…
– І ви вибачте, я вас, певно, налякав.
– Та ні… Я замовлення доставляю.
– То може б відпочили?
Дмитро втомлено кивнув.
– А ви теж сюди пішки піднялися?
– Еге. Вирішив друзів навідати, а їх вдома немає.
– Хочете мандарину? – Дмитро відчув повагу до старого, який видерся на восьмий поверх. – І ще напій маю, не знаю, чи ви таке вживаєте.
Старий не відмовився. Та зауважив, що з енергетиками треба бути обережним. Хоча він розуміє, як нелегко бути студентом і працювати. Хлопець і не помітив, коли все розповів.
– Ви не подумайте, я не нарікаю. Тільки б не ці відключення… Почекайте, я віддам замовлення і ми спустимося разом , – він посоромився сказати “допоможу”. Піднявся на останній поверх, вручив замовлення молодій парі, повернувся і саме тут ввімкнулося світло.
Старий чекав. Вони рушили до ліфта, Дмитро помітив, що новий знайомий має валізку.
– Ви, мабуть, подорожували?
– Так, з Греції прибув. Цієї пори року зазвичай маю багато справ. Але, знаєте, весь час доводиться відповідати на запити. А мене ніхто ні про що не спитає.
– Вам потрібна допомога? – ліфт зупинився на першому поверсі, – я можу вас підвезти на мотоциклі.
– Дякую, друже, – чоловік усміхнуся, – ви вже мені допомогли. Бачу, ви вимкнули ліхтар, але не зняли?
– Та може зараз знову світла не буде.
– Зніміть, світло буде.
Дмитро знизав плечима, але ліхтар з лоба зняв. Чоловік звідкись видобув капелюха і махнув рукою на прощання.
Минув рік, вимкнення значно почастішали, та Дмитро ніколи не потрапляв на них. Куди б не доводилося везти замовлення, там працювала електрика або гудів генератор. Він сміливо вирушав до знеструмленого району, знаючи, що поки доїде, постачання там буде відновлено. А якщо ні, він готовий піднятися пішки на будь-який поверх. Тоді, можливо, знову зустріне того чоловіка й спитає все-таки його ім’я.
Справжня різдвяна історія. Гарно написано)
Дякую! Дух Різдва надсилає вам промені світла і побажання удачі!
Добрий день!
Оце так миколайчика отримав Дмитро! )
Я раніше тільки слово “приблуда” чув у такому значенні, як у мініатюрі використано слово “принада” )
Дякую за нову для себе цікавинку та за цікавезну мініатюру!
Удачі на конкурсі!
Добрий день!
Дякую за вашу уважність! Так, слово принада може мати значення і перевага, і приманка. Сказати чесно, це той момент, коли персонаж говорить сам, автор лише записує за ним.
У вас із персонажем чудовий вийшов тандем ) Усім би таку синергію із власними персонажами, бо частіше, персонажі виходять епігонами авторів, або їх відображеннями певною мірою )
Дякую! Намагаюся давати свободу дій і персонажам, і людям)
Дуже добрий у вас вийшов курʼєр, побільше б таких)
Класне оповідання!
Дякую! Доброта має бути винагороджена, якщо не людьми, то кимось іншим