Квантовий принтер

Чого тільки не побачиш на новорічному ярмарку! Ось ви раніше чули про 4D-принтер? І я оце вперше. 

– А 4D – це як? Фігурки живі друкує?

Просто неподалеку знаходився ЗD-принтер, що друкував зменшені  копії драконів, кракенів, відвідувачів. То чому б і ні, раз тут уже «4D»?

Але консультант Панас спростував мої домисли:

– Ні. Наш 4D-принтер, окрім тривимірних тіл, друкує ще й час. Наприклад, ви не встигаєте вивчити іспит, чи потребуєте вихідний, щоб набратися сил. Тоді вмикаєте наш чудовий 4D-принтер і друкуєте собі додатковий час. Головне залишатись у двометровій зоні дії. В навколишньому світі минає всього година, а у вашій «кишеньці часу» цілісінький день.

– Беру, – випалив я.

Панас назвав ціну, що здивувала мене:

– Чому так дешево?

– Бо це експериментальний зразок, дія котрого заснована на принципах квантової гравітації, які ще не доведені.

– Які такі принципи?

– За червоточини чули?

Я кивнув.

– При вмиканні нашого принтера, в ньому утворюється непроникна червоточина, що поєднує на мить принтер із чорною дірою. Засмоктати його вона не встигає, а ось час уповільнити довкола нього, то залюбки!

Стало зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Але якщо воно подіє, то хай йому грець! Ми швидко перевірили покупку на працездатність. Точніше, швидко за часом ярмарки, а в зоні друкованого часу я встиг Панасу програти в шахи. Проте настільки тішився знахідці, що не засмутився програшу.

Бо став на крок ближче до здійснення мрії, на яку не вистачало часу. Давно хотів написати роман-фентезі про паралельний світ, де людям живеться безтурботно й добре, де вони встигали все завдяки роботам.

Вдома за вікном повзла ніч, але мою “кишеньку часу” незгасимо освітлював принтер, що було напрочуд зручно для письменницького марафону. Якби цей принтер і їжу друкував, то йому ціни не було б! 5D-принтер – звучить! Я заклав руки за голову і випрямився.

– Піду черв’ячка заморю, – промугикав і вимкнув принтер.

Заморив яєчнею й повернувся. Але принтер більше не вмикався.

Я зв’язався по дзеркалу з консультантом гномом Панасом і поскаржився.

– Нічого не розумію, – пригладив бороду гном Панас. – Ви просто встали й пішли на кухню? Руками не махали?

– Ні, тільки потягнувся.

– Мовчки?

– Ну, сказав, що черв’ячка піду заморю.

Панас подивився на мене, як на гобліна.

– Як думаєте, хто точив червоточини у вашому принтері?

– Невже, черв’як?

– Так, рідкісний і доволі кмітливий, ми тільки п’ятьох приручили. І йншого вам не продамо, щоб теж не втік од страху!