Ще один день

Як учениця чарівної академії я маю усі принади студентського життя: лекції, які хочеться прогуляти, гору практичних, які незрозуміло як робити і непереборне бажання затягувати зі здачею боргів. Про них мені нагадав подарунок від Святого Миколая. У пакунку разом з солодощами опинився відривний календар з додатковим листком – «ще одним днем». У листівці окрім теплих побажань було пояснення: на пустому листочку напиши дати між якими тобі потрібен «ще один день», що ти хочеш зробити, і що тобі для цього треба. Коли відірвеш листок – ти отримаєш додаткові двадцять чотири години.

Загалом ідей куди витратити час було вдосталь: купити усім різдвяні подарунки, прикрасити кімнату гуртожитка, підівчити закляття, щоб не зганьбитися на новорічному чаклування у старшокурсниць, але борги переважили. Не закрию їх накриється  все інше: замість Різдва буде відпрацювання, а в новорічну ніч іспит з заклять, бо то єдиний час в році коли неможливо не вичаклувати щось пристойне.

Але подумати не зробити.

Варто було почати заповнювати «ще один день», під руку полізли і веселі ідеї. Так між пунктами зварити набір «Зілль на кожен день» для заліку з зілляваріння та дооформити заліковий гербарій з травництва опинилося, обрати святкову сукню на новорічну вечірку.  Між написанням реферату з Закономірностей чарів та етики використання і розробки листування з уявним клієнтом з Ділового листування і чарівної комунікації опинилося зачарування свічок (вони мали б спалахувати різними кольорами). За ним пішло підвішування свічок у кімнаті, прикрашання хвоєю, підбір прикрас до сукні, макіяжу… А потім листочок скінчився.

І закляття, яке висотує чорнило з паперу не спрацювало. Тож, перечитуючи свій список я не могла вирішити чи я себе недооцінила чи написала нездійсненну дурню… Але робити було нічого, вписавши дату між сьогодні та завтра, я зірвала листок.

Нічого не змінилося, поки я не почула цокіт годинника, що повиснув наді мною: відлік пішов.
Замість календаря на столі лежало все необхідне. Поки варилися зілля, я підписувала назви рослин у гербарії і до мене підлітали зі шафи сукні, поки я не обрала одну. Тоді на листочку календаря з’явилося перше викреслене завдання. Потік дій був надзвичайно хаотичним, але злагодженим і найголовніше я не втомлювалася. Одне по одному пункти викреслювалися, а я була наче всемогутня. Домальовуючи стрілку, я почула цокання годинника, час добіг.

Все виконане лежало на столі.

На мене впала приємна втома від зробленого.