3 Листопада, 2025 Вісім дверей Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Навігація записів Попередній записНазад От чорт, я створив БогаНаступний записНаступн. Сміттяр квантової доби Навігація записів Попередній записНазад От чорт, я створив БогаНаступний записНаступн. Сміттяр квантової доби
Як щемко… Чудове оповідання.
Вітаю, авторе!
Ваше оповідання мене добряче розчулило, тому дякую за нього. Також сподобався авторський текст у поєднанні з поворотом наприкінці.
Удачі на конкурсі!
Є технічни помилки, але вони неваждиві на тлі всього іншого. Непогане тепле оповідання.
Я би теж хотів кабінет в садку 🙂
Бажаю удачі на конкурсі 🙂
Авторе(ко), це чудове оповідання. З дуже цікавим світом (чи світами) та глибокими оригінальними роздумами щодо природи людських стосунків. Таке моделювання стосунків дає змогу розкрити щось особливе.
Поки читав, повіяло абстракцією пізнього Шеклі та зверхніми нотами авторського тексту у Гая Гевріела Кея. Бо рефрен із думок оповідача додає самій оповіді особливого смаку.
Якби я вважав, що розбираюся в літературі, я б сказав, що поки що це найцікавіший твір з тих, що я встиг прочитати на цьому конкурсі. Імовірно, це було б хибним висловлюванням, адже я ще далеко не все прочитав.
Авторе, вітаю!
Гарне, тепле, зворушливе оповідання. І хоч в мене пальці чешуться розписати купу зауважень логічного характеру, але не буду. Навіть не просіть! А ще зізнаюсь: то я сіяв та доглядав кукурудзу разом із собаками на планеті для співу! 🙂 🙂 🙂
P.S.: якби мене спитали, які з дверей обрав би я, то відповідь була б – кабінет у садку. Із задоволенням почитав би щоденник головної героїні…