11 Листопада, 2025 Улюбленець фортуни Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Навігація записів Попередній записНазад Квантова ОрантаНаступний записНаступн. Співкамерники Навігація записів Попередній записНазад Квантова ОрантаНаступний записНаступн. Співкамерники
Дуже здивувало, що це оповідання не потрапило у збірку, ще й зайняло таку позицію. Я б залюбки почитав збірку ваших оповідань, якщо вони будуть такими ж класними, як цей твір. Сподіваюся, колись ви її напишете (чи вже написали?) Бажаю натхнення… і стати улюбленицею фортуни.
Дякую) а я не здивована, зважаючи на деякі коментарі до цього оповідання
але Ваші слова дуже приємні) на жаль, це була моя перша спроба в фантастику, тому оповідань поки немає(
Оце так фінал!
Я не очікувала, але дуже приємно вражена. Гг, звичайно вийшов огидний, але такий авторський задум і додає кольорів йому, як ненадійному оповідачу.
Дякую, удачі на конкурсі!
Дякую за побажання та відгук)
Дякую за чудовий твір, авторе. Я несподівано спіймав вайб гри Subnautica (хто в курсі, той втямить…). Герой справді живий, об’ємний… Вкотре переконуюся, що покидьки і бедбої цікавіші як персонажі, аніж святоші.
Сюжет дав мені спершу відчути себе Шерлоком, який «сходу здогадався» хто така Май’я, а потім спустив з небес на землю… У цьому криється і плюс, і мінус: причини амнезії та проблем з травленням трохи притягнуті за вуха; якщо придумати щось переконливіше, взагалі засяє перлиною.
Кілька запитань: якщо люди так трясуться за «чистоту» на Землі, то невже на пунктах пропуску немає інтроскопів чи їх футуристичних аналогів, які б легко детектували андроїдів? А якщо немає (оце вже справді фантастика), то навіщо тоді роботам дали функцію імітації зовнішності і право вільно нею розпоряджатися? (Ясно, що для того, аби відбувся сюжет, генію, відколупайся зі своїми питаннями. Але все ж таки?)
В моєму випадку дисклеймер був зайвим, але загалом, гадаю, таки не зайвий.
Удачі, авторе; хоча вона вам, здається, не надто потрібна.
Вітаю!
Дякую за Ваш коментар!
Насправді уся ситуація з амнезією і травленням навіяна розмовами уві сні мого знайомого. В мене такого досвіду, наприклад, ніколи не було, тож стало цікаво погратися. Подумалось: а що як їсти уві сні?
Крім Істинної Землі існує багато інших Земель, от там уже роботів використовують як кому заманеться – для того і людська зовнішність.
На Істинну Землю ж їх не завозять – вони ж ШІ, запрограмовані людиною. Немає свідомості – отже, немає сенсу їхати на Землю, якщо не було таких промптів.
Це якби всі ШІ стали самосвідомими… оооо. Тоді описані Вами рамки розлетілись би, як гарячі пиріжки.
О, це те, що я люблю в літературі: почуття! Дякую, авторе, я все це відчула разом із героєм: і огиду, і зверхність, і зародження симпатії, і розчарування. Дякую!
Успіху на конкурсі!
Дякую за Ваш коментар!
Хм. Побачивши дийсклеймер я очікував що головний герой буде справжнім радикальним фашистом рівня Гітлера чи десь біля того. А ми тут маємо звичайнісінького цілком середньостатистичного сексиста-шовініста. Хоча дійсно персонаж дещо лякає своєю буденністю. Такий може бути поряд, а ти і не помітиш.
Я саме вивчаю тему певних… гм… інтернет-субкультур. Тож хотілося зробити такого максимально наближеного до реальності неприємного героя.
І так, Ви праві, буває, живеш життя, а тут оп і якийсь сексизм у сторону чоловіків або жінок вилазить де не чекав.
Дякую за коментар!
Твір викликає сильні емоції, за що великий плюс. Впевнений, що за сміливість (за яку хочеться похвалити) ви ще неодноразово будете чути, що твір такий-сякий, але я вважаю, що твір має характер. Читав з цікавістю. Твір не перенавантажується кілотоннами зайвої експозиції й інфодампів, і починається одразу з подій і діалогів. Персонажі характеризуються не закадровим голосом, що зачитує інвентарний список рис характеру. Читач з подій бачить, хто на що вартий, і сам робить висновки. Розумію для чого ви написали дисклеймер на початку, адже багато читачів можуть бути вразливими, і якщо не попередити, то потім буде лихо) ГГ дуже виразний персонаж (його поведінка зрозуміла і підготовлена, через що всі вчинки виглядають не притягнутими за вуха, а логічними) і його дилема прям відчувається в напрузі, що змушує переживати за героїв.
Успіхів!
Дякую!
Почуваюся щасливо, що твір викликав у Вас такі емоції!
Яне мав би коментувати це оповідання. Я й зараз сумніваюся. Проте оповідання мені більше нагадує сповідь підлітка на підпитку про свої проблеми з дівчатами.
Не буду вдавватися в деталі про затягнуту експозицію, відсутність сюжету чи літературний рівень цього “шедевру у стилі янг-едалт”. 🙂
Кожен може оцінити сам цю роботу. Комусь це навіть сподобається. Проте було б соромно назвати це серйозним твором.
Попри дисклеймор на почтку тексту.
пане чи пані… хотілось би подякувати за коментар, проте, мабуть, не варто мені цього робити.
так, це оповідання янг едалт (хоча нью едалт пасувало б більше).
так, цей твір не є серйозним. він існує виключно з ціллю звернути увагу на поширення певних інтернет-субкультур, які зараз загрожують підліткам і, не сумніваюсь, загрожуватимуть і в період Квантової доби
Спочатку, поки читав, ловив себе на думці, що ідеєю оповідання мені нагадує Діка “Чи мріють мріють андроїди про електроовець”, але фінал твору перевершив всі очікування! Хороше оповідання, дуже хороше, мені подобається!
Щиро дякую!
Згадана Вами книга була однією з перших прочитаних в царині фантастики
Авторе, ваше оповідання досить контроверсійне! Але я читав попередження, отже був до чогось такого готовий. Проблема вашого героя в мізках, які до краю сповнені ксенофобією. Він настільки ненавидів усіх, а особливо штучних, що навіть не пожалів дівчину, в яку був закоханий. І замість того, щоб сто раз перевірити підозри, або просто зайнятися власною кар’єрою – особисто попіклувався про чистоту людської раси на Істинній Землі…
P.S.: Оповідання залишило гнітюче враження. Напевно таким і був авторський задум.
Особисто попіклувався – дуже влучно сказано! Гарно, мені подобається.
Щиро дякую за коментар і вибачте за гнітючість. Так, це був задум, але я розумію, що відчуття не з приємних