Тринадцятий удар годинника

Містечко готувалося до Нового року, але атмосфера була гнітючою. Люди виглядали сумними, заклопотаними, зневіреними. Дарину давно це хвилювало.

У переддень Нового року, коли всі готували святкові столи, Дарина пішла у місцеву книгарню. Усередині було тепло, а полиці ломилися від книг, старих і нових. Її погляд блукав по стелажах.

— Шукаєш щось особливе? — почувся хрипкий голос якогось чоловіка.

Перед Дариною постав літній продавець — високий, з очима, що, здавалося, бачили все.

— Я хочу, щоб у Новому році люди почувалися щасливими, — сказала Дарина. — Чи є якась книга, яка допоможе це зробити?

Продавець усміхнувся і простягнув їй тонку книжечку з верхньої полиці. На обкладинці сяяв напис: «Тринадцятий удар годинника».

— Прочитай вірш на останній сторінці, але лише під бій курантів. І тринадцятий удар годинника тридцять другого дня змінить все.

Дівчинка взяла книгу й поспішила додому.

Опівночі, коли годинник пробив перший удар, розгорнула сторінки. Там були чудернацькі вірші, які звучали немов заклинання.

Годинник пробив тринадцятий удар, Дарина голосно вимовила те саме особливе заклинання. Час завмер. Гості застигли, феєрверки зависли за вікном, а на небі яскраво засяяли зорі та місяць.

У вихорі перед нею з’явилася величезна фігура в капюшоні.

— Ти викликала мене, Хранителько чарівної книжки? — запитав він.

«Я? Хранителька?..» Дарина кивнула.

— А ти хто?

— Я Радолюб. І я, гм… щось відчуваю! — він озирнувся навколо. — Чому всі такі сумні?

— Не знаю, — знизила плечима дівчинка.

— Дух Радості покидає світ, коли люди перестають вірити в дива, — сказав чарівник. — Хочеш повернути віру в дива?

— Так, — впевнено мовила вона.

— А що мені за це буде?

Дарина оглянула все кругом в пошуку подарунка чарівнику. Її серце підказало їй, що гроші йому не потрібні. Йому потрібно щось значно більше.

— Тебе влаштує пакетик мандарин?

Чарівник розсміявся.

— Звісно! У нас вони велика рідкість через тривалі зими, тому я із задоволенням прийму мандарини! Але можна і без них.

Дарина віддала йому фрукти. Чарівник розчинився густим димом, який огорнув собою кожного гостя, а потім посіявся кудись на вулицю.

Час знову запустився. Дарина побачила, як посміхнулася спочатку її мама, а потім і люди, що сиділи поруч з нею. Її серце наповнилося щастям, бо їй вдалося його повернути.

Цей Новий рік знову став особливим, хоча ніхто так і не зрозумів, чому. Лише Дарина знала: магія живе там, де в неї вірять.