Трапляються дива

Я добре знаю, що дива трапляються. Адже я той чарівник, який робить усе те, що люди звуть щасливим збігом обставин. І в додатковий день високосного року я маю перевірити це.

Ось студентка Настя, яка мріє про того, хто кохатиме її і кого кохатиме вона.

Як тільки вона проходить повз супермаркет, з нього вивалюється з цілим оберемком покупок Славко. Він смішно біжить, підкидаючи довгими ногами, балансує пакунками, і намагається встигнути на автобус. Та де там! Автобус від’їжджає.

Хлопець посковзується, гепається на землю. Покупки розсипаються довкола, мандаринки драматично котяться по тротуару, вкритому тоненькою кірочкою льоду. Настя кидається на допомогу й вони спритно збирають розсипане. Їхні руки дотикаються, коли вони тягнуться за останньою мандаринкою, голови синхронно підіймаються, погляди зустрічаються, а білі хмаринки подихів переплітаються. Мандаринка залишається лежати забутою на землі, а між цими двома починається справжня магія. Але вже не новорічна, а магія кохання.

Залишимо їх і помандруємо поки далі. До Павлика, який, хоч вже дорослий хлопчик, ридма ридає на зупинці. По дорозі до магазину він натрапив на цуценя. Біле, з рудою плямкою на боці, схожою на сердечко. Про яке давно мріяв, але мама не дозволяла.

Вони трохи погралися, а потім виявилося, що Павлик загубив гроші на покупки. Не страшно, що мама сваритиметься, шкода, що сестричка засмутиться, якщо він прийде без смачненького.

Раптом, крізь пелену сліз, він бачить перед собою велику мандаринку (саме ту, яку так і не підняли наші закохані). Світла посмішка осяює обличчя хлопчика – сестричка їй точно зрадіє. І він поспішає додому, несучи в руках жовтогарячий фрукт. І від цього на душі тепло.

А цуценя, яке мріяло про дім, саме втрапило в халепу. Вискочивши на лід, провалилося в ополонку і розпачливо кликало на допомогу.

Його почули Славко з Настею, які прогулювались неподалік. Хлопець згадав свою дитячу мрію – здійснити подвиг і кинувся на порятунок. Проповз кілька метрів по льоду і, хоч сам намок, все ж витягнув горопаху. Захоплений погляд Насті став йому справжньою винагородою.

Вони мерщій побігли до найближчої кав’ярні, щоб зігрітися і підсохнути.

Лариса, господиня кав’ярні, хотіла зачинитися раніше. Та, побачила змоклих гостей і взялася їх відігрівати. Хлопця напоїла гарячим какао, а цуценя, біленьке, з рудою цяткою-сердечком на боці, замотала в рушник і пригорнула до себе. Воно довірливо припало до неї і лизнуло в носа.

Лариса згадала, що Павлик, її син, давно просив цуценя. Це буде найкращий подарунок!

Дива трапляються…