Великий Кристал згас. Король термінова наказав знайти люмінарів, про яких не згадували вже кілька століть. Не було потреби. Але хроніки зберегли інформацію про магів, які нині мали врятувати світ.
— Учителю, напевно, вже пізно, — промовив учень, і з його губ злетіли дрібні й іскристі слова страху. Яскравими сяйливими кулями вилітали з його рота і миттєво зникали.
Вони зі старим магом піднімалися на гору майже цілий день, тому що Ерігеєві було важко йти. Та й темрява панувала навколо, й учневі доводилося постійно базікати, щоб освітлювати дорогу.
Ерігей лише несхвально похитав головою, а коли дійшли нарешті, сів на камінь біля величезного чорного кристалу. Унизу, в долині, їхнє місто поринуло у вічну ніч.
— Ніколи не пізно зробити те, до чого ти готувався все життя, — усміхнувся Ерігей, його слова спалахували у повітрі потужно, наче яскраві, але безпечні вибухи, освітлюючи темряву, все-таки недарма він був найсильнішим люмінаром у місті. Старий поклав руку на плече хлопця.
— Слухай мене уважно, Ратрісе. Кристал лишили нам наші предки для підтримання життя. Сонце давно згасло, але древні вигадали спосіб вижити і подарували обраним, таким, як ми з тобою, властивість дихати й говорити світлом, і воно всередині нас. Проте настане час, коли твоє власне світло стане надто важким, щоб носити його в собі. Ти колись теж прийдеш сюди, промовиш Світле Слово і навчиш цьому свого послідовника. Ми, люмінари, стоїмо насторожі життя тисячі років, але Кристал знаходиться тут надто довго. До нього звикли, про нас забули, проте ми все одно існували, хоч у Світлому Слові не було потреби. Та цей час все-таки настав. Я надто старий, щоб вижити, тому відновлення Ордену тепер у твоїх руках.
Ерігей підвівся, і він більше не був старим. Нагадував велетня, сповненого сили та світла. Вдихнув у себе холод згаслого Кристалу та відчай і холод міста внизу, а потім схилився до чорного каменя і сказав останнє Світле Слово.
— Життя! — прозвучало з вуст старого люмінара.
Разом із останнім словом вилетіло таке сліпуче світло, що все навколо на мить стало білим.
Кристал задрижав і вистрелив у небо та в усі сторони золотим промінням, розганяючи темряву. Вітер підхопив попіл, який щойно був великим магом, і розніс його над містом, що знову поверталося до життя. Воно продовжило свій плин, адже Світле Слово залишилось і нині отримало новий голос…
Вітаю, авторе!
Яка цікава магічна система. І назву ви підібрали чарівникам дуже вдалу. Цікаво було би почитати більшу форму в цьому сеттингу.
Мені трішки натягнутим виглядають фінальні пояснення того, що учень, теоретично, і так має знати.
Успіхів та наснаги!