18 Листопада, 2025 Пристосуйся, або помри Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Людина квантової доби Навігація записів Попередній записНазад Як боги стали рабамиНаступний записНаступн. Одинадцятий Лабіринт Навігація записів Попередній записНазад Як боги стали рабамиНаступний записНаступн. Одинадцятий Лабіринт
Події описані цікаво, ви вмієте закрутити сюжет.
Але логіки перетворення людей на тварин, особливо на травоїдних, я не побачила. Було одне речення про дихання під водою, далі – інформація про те, що більшість не розрізняє кольорів. Ну, й сила слона. І все. Одним словом, мені забракло звіриних переваг кожного виду.
Удачі на конкурсі!
Вітаю! Якби мене попросили описати оповідання трьома словами, я сказала би, що це гібрид “Зоотрополіса” і “Пандорума”. Дивніше поєднання ще треба пошукати)) Успіхів на конкурсі!
Звірополіс. хардкор-версія. Але, авторе, а навіщо звірі? Були б люди, що взялися б асоціювати себе зі звірями спершу жартома, а потім серйозно – було б цікавіше. А так – воно награно виглядає.
Кінцівка не сподобалась: людина сама по собі хижак. Не бачу в чому дилема, тут повний корабель канібалів. Варто було б зробити абригенів примітивно-розумними і єдиними великими істотами. А так… Кінцівка ні про що.
Авторе, вітаю!
У вас вийшло не оповідання, а ціла космосага. Однак атмосфера жорстокості, підкреслена масками тварин-персонажів, що весь час панувала на зорельоті, не викликає симпатії. І навіть кілька позитивних героїв не рятують ситуацію. Після тих кривавих пригод у космосі, я Антеї зі всіма мешканцями не позаздрив би. Голодні земні мутанти хутко з’їдять бузкового шестилапого аборигена разом зі всіма родичами без солі, хліба та серветок… 🙂
“Дамвним-давно в далекій-далекій галактиці.” Я ніколи не розумів необхідність “прологів” у оповіданні.