Заголовок

Вітаю, Авторе, з гарним оповіданням!
Що ж оповідання радує дуже гарною мовою, живими персонажами та сценками з їхнього життя (типу \”батьки-діти\”)
Є, правда, пара моментів – не дуже суттєвих, але все ж. Перша сцена (із вшиванням генів – чи що воно там?) виглядає чистою психоделією на фоні досить реалістичного оповідання далі. Не те що я проти психоделії, просто читач з місця в кар\’єр опиняється у якомусь абстрактному просторі, ще хтось щось робить, але ще незрозуміло хто і що. Текст не дає ніякого візуалу, тому читач, який звик одразу уявляти те, про що йому пишуть (я оце я, наприклад) тут повисає у загадковому вакуумі та дезорієнтації 🙂
Відповідно герої теж на початку и в середині уявляються зовсім по-різному.
Інший момент – я досі не можу вирішити: чи не забагато науково-генетичних подробиць у середині твору. Я звісно дуже люблю НФ, але тут це трохи дивує – бо у вас же тут фентезійні персонажі, які можуть нічого і не знати ні про гени, ні про біомаркери, ні про амінокислоти 🙂

Ну і ще одне питання – не критичне, а скоріше філософське.