19 Березня, 2023

Заголовок

Від

Щоразу, коли хтось називає підліткові дистопії антиутопіями, в труні перевертаються всі автори антиутопій.
Антиутопія – жанр рідкісний і складний навіть сам по собі; антиутопічне новаторство ще складніше.
Антиутопія може з’явитись лише як відповідь на утопію, її рефлексія та істеризація. Утопія розповідає про досконалий світ, у якому немає місця для винятків. Антиутопія розповідає про виняток із досконалого світу, який перестає бути досконалим не сам по собі, а тільки через наявність винятків. Антиутопія – це утопія очима суб’єкта. Це навіть не критика утопії, принаймні не пряма. Антиутопія рідко критично цікавиться питаннями соціальної стратифікації, майнового поділу чи зовнішньої політики. Тому що утопія рідко зважає на подібні практичні речі, а фокус утопій і антиутопій однаковий. Відрізняється лише суб’єкт, котрий може оприявнити індивідуальний конфлікт із системою, замість того, щоби вдаватися в теоретичну дискусію про політичні бачення. Суть утопії – зобразити світ без Іншого. Суть антиутопії – розглянути утопію з відчуженої позиції, з позиції відкинутого Іншого.