30 Грудня, 2022

Заголовок

Від

– Прикинь, подарувала фі-і-ікус! – Інга зморщила носика.

Мар’яна втиснула пальцем навушники – колега майже кричала, заважаючи їй закінчити звіт. Не допомогло.

– Вона не в курсі, що я шукаю нормального мужика?! А фікус не просто так називають мужогоном!

– Ким?.. – бухгалтер відірвалася від таблиць.

– Чоловіків він проганяє з квартири. І з життя, – протягнула Інга. – Не можна фікуси вдома тримати – навіки залишишся одинокою.

Мар’яна викрутила музику гучніше. Довелось провозитись зі звітом до пізнього вечора. Вдома на неї ніхто не чекав. Святкувати Новий рік наодинці не хотілося, але вибору не було – минулого року ходила на концерт, звідти – на Софіївську площу. А в цьому – не наїздишся через комендантську годину.

Надворі валив сніг.

– Рятуйте! – пролунало звідкись.

Мар’яна готова була побитися об заклад, що у неї в голові. Обернулась – нікого. Жодної живої душі. Окрім… вона пригледілась: біля смітника стояв фікус у пластиковому горщику. Певно, Інга таки позбавилась від «мужогона». Мар’яна почекала хвилину. Тільки-но вона зібралась піти, як голос пролунав знову. Цього разу гучніше.

– Поможи!..

– Добре, добре!.. – пробурмотіла Мар’яна, знітившись, що розмовляє з рослиною. Пересвідчившись, що її ніхто не бачить, сховала фікус під полу пальта. – Мені все одно нема чого втрачати – чоловіка в мене немає. Отже, й виганяти тобі нема кого.

Фікус непогано вписався на підвіконні. Мар’яна подумала трохи і прикрасила його гірляндою – хай за порятунок попрацює новорічною ялинкою. Вчасно увімкнула ліхтарики: майже одразу вирубили світло. А через хвилину в двері постукали. Мар’яна обережно глянула у вічко – там панувала темінь. Вона нікого не чекала і не збиралась відчиняти. Тим паче, в таку пізню годину.

– Вибачте!.. – почувся чоловічий голос. – Я – ваш сусід зверху. Побачив у вас фікус на вікні…

Мар’яна прочинила двері. Сусіда вона пам’ятала.

– Він вам заважає?

– Ні-ні! У мене був такий самий, – він на мить замовк. – Я гуманітарку з-за кордону возив нашим. А дружина за цей час, – він розвів руками, – пішла до іншого. Так буває… І фікус засох. Нічого не лишилося. Не подумайте, я не божевільний!.. Просто хотів гілочку собі попросити…

Мар’яна зиркнула на «мужогона», потім – на сусіда.

– То вам теж нема з ким святкувати? Проходьте, – кивнула вона в темряву, – в мене кип’яток у термосі є – вип’ємо чаю.

– Якщо тільки чаю, – сусід ступив до кімнати, – а то звалився вам, як сніг на голову…

Фікус зловісно затріпотів листям. Щоб когось вижити, треба спочатку когось принадити.