Заголовок
Маленька Катруся сумна сиділа біля вікна і трясла у руках снігову кулю.
«Тут сипле сніг. Там не сипле.»
Дівчинка піднесла кулю до ока, в надії побачити снігопад хоча б у вигляді колажу.
— Нумо, взяли! Ні, не так багато. Та трохи більше візьміть!
Катруся від несподіванки впустила кулю. Голоси замовкли. Може це гості до мами прийшли? Чи це сусіди? Чи з вулиці голоси?
Ні, не було гостей, сусіди сиділи тихенько, а на сірій вулиці люди чорними незграбними фігурками пленталися, не думаючи нічого кричати. Тоді Катрусю осяяло здогадкою, вона знову струсила снігову кулю і притулила її до ока.
Трохи оглянувши все навкруги крізь таку нечітку лінзу, вона розгледіла жовтеньку драбину, що аж неба сягала. Нею дерлися золотисті чоловічки, які тягнули здоровенний лантух. Жіночий, або просто високий, голос продовжував кричати:
— Гей, тягніть швидше! Ви бачили сьогоднішній прогноз? Ми запізнюємось аж на чотири години! Так-так, на чотири. А потім люди знов кажуть, що прогнози брешуть.
Істота, що так впевнено верховодила цілою командою інших, хоч на вигляд нічим не відрізнялася, сиділа на дубі десь на поверх нижче. Вона хитала від нетерпіння ногою, та так завзято, що могла б нею ж закинути той лантух на небо. В якийсь момент ця істота явно запримітила Катрусю. Дівчинка злякалась і сховалась під підвіконня.
«Цікаво, що вони роблять з тими, хто їх бачить? Зітруть мені пам’ять?» — Катруся згадала фільм, який бачила зо місяць тому, і вирішила, що це цілком ймовірно.
«Ні… Може, мене й не помітили? А якщо помітили? А що як…» — дівчинка закусила свій маленький пальчик, — «А що як в мене заберуть усі мої подарунки?! Ні, краще хай пам’ять зітруть.»
Зібравши всю свою сміливість до купи, Катруся визирнула у вікно і знову приклала до ока кулю. Жодних золотистих чоловічків вона більше не бачила. Лиш, як їй здалось, десь крайнеба щось блискотіло жовтеньке, та скоро і воно зникло у сутінках. Катруся видихнула.
— Мамо, мамо, іди сюди, я тут таке бачила!
Дівчинка розказала все-все, показала кулю, а мама тільки погладила її по голові.
— Дивись, доню, он і сніг пішов. Як ти вдало підгадала з казочкою! Звідки ти знала?
І вони разом пішли до святкового столу.