20 Грудня, 2021

Заголовок

Від

Доєднуюся до загального подивування з усього того, що відбувається в цьому сюжеті.
У чому ж причина?
Найбільша проблема радше в тому, що історії бракує моралі або логічної розв’язки.
Можливо, десь в історії варто було б сказати, що коли Наталя з Вадимом почали зустрічатися / тільки одружилися, то він був зовсім інший, веселіший, грайливіший, але з часом став затурканим життям і роботою, почав ось так до Наталі ставитися, втратив внутрішній вогник. І саме тому чарівний порошок допоможе нагадати Вадиму, ким він є.
Бо з усього тексту читач бачить тільки те, що Вадим — досить неприємна людина.
Як варіант, ця історія могла б розвиватися у стилі, що Наталя три дні поспіль до Нового року підсипає Вадиму порошок у чай, і це міняє його настрій, викликаючи приємні спогади.
— Може, купимо завтра ялинку?
– Ти що, дитина у свої 30 років?
Вадим сьорбає магічний чай, щось згадує. Тоді м’якшим голосом додає:
– Може, собі й не купуватимемо, але можемо сходити на площу подивитися на головну ялинку. Чув, там навіть ковзанку поставили. Пам’ятаєш, як я тебе вчив на першому побаченні вчила стояти на ковзанах?
І т.д.
Раджу передивитися, як працює \”Різдвяна пісня\” Діккенса, бо це якраз з того тематичного кластеру історій.
Це, звісно, якщо автор планував розкрити сюжет у стилі різдвяного дива, а не песимістично ))