Заголовок

Металевий візочок з чималим точильним бруском котився спальним районом, поширюючи характерний дзенькіт. Зупинявся серед двору і чекав домогосподарок, що поспішали принести затупілі ножі. Його господар, невисокий завжди замурзаний чи то сажею, чи то мазутом хлопчина, волочив лівою ногою і навіть влітку носив чорну шапку. Майже не розмовляв, робив роботу, брав гроші, йшов далі. Без своїх сил він став як ці нікчемні люди, тож мусив щось їсти, десь жити. Ввечері доклигував до квартири, вечеряв, якщо встигав, і поринав у тягучий чорторий.