Заголовок

нести їм жертву, – вона помовчала, а тоді пояснила: – Виродок має померти.

Ніхто не наблизився, щоб зазирнути в козуба, але й заперечити не наважились. Переглядались похмуро, помалу розбрідались по домівкам. Перед тим, як і самій піти, Текля нахилилась до безутішного вусаня.

– Слухай, Свириде, – прошепотіла вона, зчепивши зуби, – просто не чіпай козуба. От і все.

Той навіть не повернувся на голос.

***

Орися виходила надвір порати вже під вечір, коли сусіди розбредуться по хатам, щоб не даватися в очі. Знала, що в лице їй усміхаються, але за спиною називають Павучихою. А дітей її – Павучатами. І було ж за що! Сама б воліла поменше на них дивитися. Мальва і Цвітана копирсалися в землі – поруч. Не відходили від неї ні на крок.