Заголовок

Вітаю, авторе!

Подобаються ваші стиль і темп. Але впродовж читання понавиписував вам тут, за що зачепилося прискіпливе око:

1. \”із дженджуристою борідкою\” – дженджуристий – це той, який кокетує зовнішністю і одягом; пустий, легковажний. Ну тобто це більше про якість характеру, а не окремий елемент зовнішності чи одягу. Борода не може бути франтом, а от її власник – цілком.

2. Забагато! Знаків! Оклику! Відчуття, що в діалогах всі істерично волають. Я розумію, що багато гучних епізодів, але і не тільки там. Знаки оклику особливо гостро вибиваються із фраз, після яких іде щось на кшталт \”похмуро промовив Демко\”. Не прокричав же 🙂 Але! Діалоги все одно живі. Персонажі випуклі, аж настільки, що у кожного своя манера розмовляти. Майстерно виконано, браво.

3. Слон у вас то сталевий (\”сталевий гігант раптом ожив\”, \”оточені сталевими зморшками\”), то зі спижу. Потрібно прийти до загального знаменника.

4. За умови вашого багатого словникового запасу, кинулася в очі парочка часто повторюваних слів, як то \”глипає\” і \”велет\”. Краще замінити деякі з них на синоніми.

Щодо загальних вражень, то мені сподобалося. Але зав\’язка здалася більш сильною, багатонадійною. Я спершу навіть подумав, що брати родом із Індії. Оце б екзотика була – чисто індійський стимпанк!) Все ж, кульмінація і фінал вийшли по-дитячому добрими. В якийсь момент Пілат – перший із героїв, з яким нас знайомлять, – взагалі губиться на тлі Демка та Оленки. Не вистачило мені старшого харизматичного брата.

Проте! У вас дуже гарний стиль, є відчуття динаміки (не було жодного перекосу – все відбувається у визначеному темпі) та сильна матчастина. Авторе, зізнавайтеся, ви технарь? 😉 Від мене вам плюс. Після деанону сподіваюсь прочитати ще щось із ваших оповідань.

Успіхів і фіналу!