Заголовок

На сьогодні у Синуса Косинуса була запланована смертна кара. Так, саме смертна кара, і навіть більш того – власна смертна кара, яка повинна була відбутися рівно через хвилину. Через це він з ранку трохи нервував. Хоча насправді він хвилювався не через невідворотній акт примусового позбавлення його життя, який ось-ось повинен був трапитись, а через одну важливу справу, яка залишилась незавершеною за стінами в’язниці, і яку він, очевидно, вже не зможе завершити в майбутньому. Ця справа стосувалась його багаторічної суперечки із особистим психіатром, якого Синус вважав цілковитим дурнем, хоча й змушений був користуватися його послугами багато років. І тепер, через якесь цілковите непорозуміння, втілене у форму  безглуздого рішення суду, яким Синуса Косинуса було засуджено до електричного стільця, він так і не встиг пред’явити тому дурню-психіатру свій останній «залізний» аргумент. Саме через цю неприємну обставину і чиюсь цілковиту дурість в