Заголовок

Вітаю, авторе! Цікавий текст, досить жвавий і несподіваний, у ньому просто таки вирує життя.

Але як часто буває з багатьма багатообіцяючими творами, не обійшлося без певних проблем зростання.

1. Оці дуже дивні звороти на початку розділів 1, 3, 5: “Обережно знімав”, “Споглядав сутінки”, “Стояв біля вікна”, “На стілець не сідав”, “Дістав з пакету” – у нас іще НЕМА героя, нам його ще не окреслили, а вже ХТОСЬ «знімає», «споглядає» і «дістає». Цей прийом міг би бути природнім, якби оповідь весь час велася від першої особи (Дмитра, чи кого там?). Але оповідь про Дмитра ведеться від третьої особи, тому такі звороти повисають у повітрі.

2. Мені здався якимось надто різким перехід від повсякдення до фантастики. Ось досить довго йшло собі досить добре описане повсякдення зі своїми зрозумілими, живими і енергійними героями, а потім – хоба! – і зненацька містичний горор! Без підготовки, без попереджень. Звісно, я розумію, що для героїв це теж повна несподіванка, але читача все ж таки було б краще якось до цього підготувати. Принаймні, хоч якось десь на початку натякнути, що це історія не тільки про соціальні проблеми навколо провінційної школи, але й про щось містичне. Тобто хоч якось натякнути на ЖАНР.

3. Мені абсолютно нормально, коли герої розмовляють суржиком, але коли суржик вже місцями проривається від автора – це трохи не теє.

4. Автор досить влучно окреслив проблему ксенофобії, але я чомусь не знайшов у тексі особистого відношення автора до згаданої проблеми. А не чекав тут моралізаторства чи висновків, але особисте відношення автора – це дуже важливий інструмент. Може це якось розкривається у повному тексті, але я кажу лише про те, що я прочитав.

5. Якось на початку мені здалося, наче трошки забагато героїв, при тому, що одразу неявно, хто з них головний. Може, варто було б на початку більш чітко окреслити нам головного героя, а потім – його очима, вже знайомити і показувати інших (бажано, не усіх одразу, а більш поступово по 1-2).

Загалом мене чомусь не полишало враження, що історія досить сира. Сира, але багатообіцяюча. Взагалі з тексту не одразу можна зрозуміти ПРО ЩО ця історія: тобто живих, яскравих деталей багато, але що тут головне, а що другорядне – не завжди легко зрозуміти.

Віддаю належне авторові за вміння навіть на фоні повсякдення вибудовувати цікавих живих героїв, ситуації, емоції та екшон. Можливо, перед нами навіть потенційний алмаз, але щоб він став діамантом – його ще полірувати і полірувати

Мої найкращі побажання авторові!