Заголовок

Бажаєте підняти свій допис у фейсбук-стрічці? Просто напишіть в довільній рецензії «Це ж не фантастика, а фентезі». Десятки коментарів гарантовано. І один з перших коментаторів повідомить, що «фентезі» це лише частина «фантастики» і правильним буде протиставляти «фентезі» і «наукову фантастику». І вже десь на рівні «А куди ми віднесемо Свонвіка?» чи «Пратчетт – не фентезі і не фантастика, а сатира» ваш допис вийде в такий бажаний топ. Тож, як будемо ділити фантастику? До речі, не лише літературу, бо фантастика представлена і в кіномистецтві, і в образотворчому мистецтві, і в графічних романах, в царині виробництва відеоігор. Де межа між «Володарем перстнів» і «Зоряними війнами»? В обох випадках є мечі, головного героя виховує дядечко і цей герой мусить тікати в найближчий шинок на зустріч з Блукальцем. Тож, «Зоряні війни» – фентезі?  Розглянемо в першу чергу типи фантастичних припущень, тобто елементів неможливих в реальному житті, проте «законних» у світі книги. Власне, саме наявність фантастичного припущення (котре в ідеалі має ще бути сюжетотворчим) і виділяє фантастику з іншої літератури. Розподіл фантастики за типами фантастичних припущень вбереже нас від купи жанрів, піджанрів і назв, котрі не відповідають собі. От, наприклад, де у стімпанку ви востаннє бачили індивідуальний бунт проти суспільних норм, вульгарність, войовничий анархізм? Але ж чомусь «панк».   Отже, поділ перший. Фантастичне припущення:
Сюжетотворче.
Антуражне.
Якщо з тексту викинути сюжетотворче фантастичне припущення (або замінити його на щось реальне), то текст розвалиться. Прикладом такого припущення може бути, наприклад, машина часу. Або існування інших світів. Якщо, наприклад, не переносити Флеша зі «Звитяжного шляху» Гайнлайна в інші світи, то і історії не буде, бо на Землі таких пригод не буває.  Один з найцікавіших прийомів – існування, але невикористання сюжетотворчого фантастичного припущення. Я маю на увазі «Молот Валькарів» Едмонда Гамільтона. Космічні кораблі і міжзоряні подорожі – припущення цілком антуражне, а от наявність зброї, що знищує зірки і світи – вже сюжетотворче, саме «молот» відрізняє світ твору від звичайної боротьби за трон в якійсь далекій монархії, про яку ми хіба лише з газет дізнаємось і на нас це жодним чином не впливає. А от фантастична зброя надає сюжету фантастичності. Проте головний герой просто знищує «молот». З іншого боку існує «антуражне припущення», де події просто переносяться в «інший світ». Незважаючи на друге місце у списку, в антуражному припущенні нема нічого поганого. Чимало текстів оперують саме антуражним припущенням, переносячи події звичайні у світ химерний. Прикладом такого припущення може бути прибуття чужопланетян в оповіданні Ріка Уїлбера «Наречена солдата» зі збірки «Alien Sex» (1990 рік, укладачка Елен Детлоу). В оповіданні реальні події (втеча американських військ з Філіппін і залишення напризволяще персоналу з місцевих) переносяться у недалеке майбутнє. І вже замість місцевих філіппінок – самі американці, а замість цивілізованих вояк – раса інших планет. Але тікають так само.   Поділ другий. Фантастичні припущення можна також поділити за «точкою прикладання». Тобто, для кого саме події твору будуть фантастичними.
Читача.
Героя.
Певних персонажів.
Тут найзручніше буде взяти роман братів Стругацьких «Важко бути богом» (до речі, «фентезі» чи «наукова фантастика»?), оскільки всі ці «точки прикладання» є у романі. Для читача фантастикою буде існування можливості міжзоряних перельотів, для барона Пампи фантастикою є гелікоптер і барон переслідує гелікоптер, вважаючи, що полює на дракона, для місцевого населення фантастикою є польовий синтезатор «Мідас», котрий продукує надто щире золото.  Ще одним прикладом «різних точок прикладання» фантастики є «Володар перстнів». Існування кількох видів вищих розумних приматів, котрі не знищили один одного – для нас-читачів це фантастика (ми от неандертальців вибили і нині вважаємо себе єдиним розумним видом на планеті), а для ельфів, гномів, гобітів, орків та гоблінів – норма і повсякденність. Магія в цьому світі річ хоч і рідкісна, проте звичайна: у «Гобіті» припускається існування «звичайних буденних чарів». Але для нас-читачів магія неможлива, тож це – фантастика. Разом з цим, перстні і Перстень в значній мірі випадають з картини світу і вже є фантастикою для героїв і персонажів, не лише для читача.   І, нарешті найбільший поділ фантастичних припущень, це поділ за їхніми типами. За типами фантастичні припущення можна розділити на:
Науково-фантастичне припущення, котре в свою чергу ділиться:
Припущення у світі природничих наук. Саме це зазвичай і називають «науковою фантастикою». До природничих наук може бути віднесена фізика (набуття надсвітових швидкостей, гіперпростір усіх видів, включно з двомірним простором Хіроюкі Моріоки, експлуатація «кротовин», елементарна частка з половину неба у Лю Цисіня і багато іншого), хімія (вибухівка Франкліна у «Поза Землею» Ціолковського чи «хімічна свічка» у «Гіперболоїді» Олексія Толстого), біологія («День трифідів» Джона Уіндема) тощо.
Припущення у світі гуманітарних наук. Історія – наука, тож альтернативна історія, кріптоісторія. Це все сюди. Також до гуманітарних наук відносяться соціологія, політика, психологія. На будь-якій з цих наук можна побудувати фантастичне припущення. І ось вже «1984» Орвелла – це фантастика з соціологічним фантастичним припущенням.
Містичне припущення. Фантастичному елементу не надається жодного пояснення, він просто є; пояснення можуть шукати, але не знайдуть.
Світобудовне припущення. Воно ж «високе фентезі». Де створюється окремий, часто не пов’язаний з нашим, світ. Арда формально є Землею (просто дуже давно), та все ж є окремо вибудованим світом зі своїми законами.
Фантасмагорія. Пояснення фантастичного елементу лежить поза поняттями здорового глузду (наприклад, світло – повільне у Террі Пратчетта).
Фольклорне та міфологічне припущення. Введення в твір елементів існуючої міфології, найближчий приклад: К.С.Л’юїс, у якого в світі Нарнії існують персонажі античної (кентаври, фавни) і північної (гноми) міфологій.
Футурологічне припущення. Перенесення подій в майбутнє, найкращий приклад: Станіслав Лем «Повернення з зірок». Те, що потім у журналістів проходить під заголовком «Фантасти передбачили майбутнє і винайшли [потрібне вставити]». І від підводного човна (ні, Жюль Верн його не передбачив) до всесвітньої мережі, електронних книжок («оптон» з «Повернення з зірок» Станіслава Лема) та смартфонів.
  Звичайно, в одному тексті можуть співіснувати і кілька фантастичних припущень. Текст від цього лише виграє. Згаданий вже Свонвік у циклі «Залізні дракони» оперує одночасно фольклорним припущенням (у романах фігурують міфічні істоти: ельфи, гноми, кобольди і врешті-решт – дракони) і науково-природничим припущенням (існування паралельних світів і можливість перекинути тіло між цими світами). І якщо фольклорне припущення тут радше антуражне, котре акцентує «інакшість» героїні порівняно з іншими персонажами, то науково-природниче (паралельні світи і переміщення між ними) вже є сюжетотворчим, бо без переміщення в інший світ дитини і роману не буде. Та з іншого боку, в книгарнях над поличками все одно писатимуть «фантастика», «фентезі» та «химерна проза». І це правильно, бо читачеві більш цікаво прочитати приємну і якісну історію, а не препарувати книжку за типами фантастичних припущень. Читайте якісне, купуйте українське! І пишіть