Заголовок

Літаючий Броколі, драматика не обов’язкова, а от конфлікт — це таки основа. Однак у цьому світі все «конфлікт». Саме життя та закони всесвіту то є один глобальний конфлікт. Щось кудись летить, щось відштовхується, щось прагне стану спокою, десь революції, десь пристосування, комусь треба прокидатись зрання. Навіть процес дихання це вже конфлікт, який базується на створенні середовища з різними електронним потенціалом, щоб гемоглобін зміг віддати вуглекислий газ та окислитись киснем…

Ось наприклад:
🙂
Я побачила цей допис і вирішую свій внутрішній конфлікт, чи висловлювати мені свою думку стосовно цього.
Автор після прочитання має власне уявлення як відповісти.
Обставини (у мене кофеїнова ломка) спонукають мене перейти на різкі вислови.
Автор продовжує нагнітати, бо не вважає, що має попускати зверхнє ставлення якогось ноунейма з мережі.
До обговорення доєднується адмін і робить попередження.
Один з учасників дискусії ігнорує попередження, адмін виписує бан. Фінал. Фанфари.

Маємо три рівні конфліктів. Особистісний(внутрішній) — користуючись власною мотивацією учасники вирішують чи продовжувати сперечатись, чи просто забити та піти пити каву. Адмін вирішує чи даний срач порушує правила, він виносить оціночне судження пропускаючи усе через власну призму, правила та дописи балаболів. Міжособистісний конфлікт(зовнішній) — тут все просто і банально: протистояння різних думок між людьми, та протистояння проти адміна(або ніт).
Можемо додати загальний конфлікт. Розглянути цю ситуацію з філософської точки зору: чи варто у дискусіях задіювати емоції та вестися на провокації тролів? Чи варто відстоювати власну думку попри очевидні соціальні заборони та покарання? Чи можна допускати образу гідності людини, навіть якщо це заради досягнення вищої мети?

Тобто конфлікт можна «висмоктати з пальця», він насправді є лише матеріалом з якого ліпиться скульптура. Головне як автор зможе подати його, розкрити учасників та завершити повчальним(або ніт) висновком. Коли читач не бачить конфлікту, це або провал (читач закриває книгу), або перемога, бо він навіть не помічаючи його продовжує читати і насолоджуватись історією… Крутий автор здатен із будь-чого зробити захопливу розповідь.

Тобто оцінюючи варто звертати увагу не на відсутність чи присутність чогось там, а на власне суб\’єктивне подобається. І най фортуна розсудить нас 🙂