Заголовок

–        Добрий вечір! Я – побратим вашого Дмитра!
Із несподіванки Марія мало не впустила відро, з яким ішла доїти корову. Біля воріт стояв чорнявий юнак у камуфляжі, з наплічником, з посмішкою на стомленому обличчі.
–        Ой Боже ж мій! Заходь, синку. Звідки ти? І що знаєш про Дмитрика?
Син Марії Дмитро уже майже пів року вважався зниклим безвісти. Відколи отримала звістку про це, у будинку разом із самотньою жінкою оселився відчай. І лише щоденна і щонічна молитва допомагала не віддатися повністю цьому непроханому співмешканцеві. І раптом – хоч якась звістка про сина…
–        Можу сказати лише, що ваш син живий і здоровий. І він обов’язково повернеться.
Ті десятки запитань, які не давали жінці спокою з моменту зникнення сина, раптом стали не важливими. Відійшли на задній план. Марія сама не змогла б пояснити чому, але слова юнака поселили у ній непохитну впевненість у тому, що її Дмитро живий, і що він обов’язково  повернеться додому.
–        А ти ж сам звідки? Як сюди дістався?
Вигляд у військового був такий, наче він здолав пішки не один  десяток кілометрів.
–        Та от вирішив принести вам добру звістку. Боляче дивитись на Дмитра, як він побивається через те, що ви перебуваєте у невідомості.
–        А додому ж як? Тебе ж теж чекають, як і я свого Дмитрика.
–        У мене вже немає дому, і ніхто мене не чекає. Була бабуся, яка мене виростила, але після чергового прильоту не стало ні її, ні хати…
–        От кляті рашистські нелюди… Горіти їм у пеклі. Куди ж ти тепер?
–        Та, якщо ви не проти, переночую у вас, а вранці назад.
–        Як назад? І ти побачиш Дмитра?
–        Так, обов’язково буду з ним поряд. Я ж побратим…
–        А звати ж тебе як, побратиме?
–        Бабуся звала Ваською. А хлопці так і звуть – Побратим. І це їм’я мені більше подобається.
–        То чого ж ми стоїмо на подвір’ї? Заходь у хату, Побратиме. Дякувати Богові, що ціла…
Марія розповіла хлопцеві, що в селі майже не залишилось людей. І її волонтери не раз просили виїхати, але вона – нізащо. Як покине свою годувальницю Красулю? А на новому місці кому вони потрібні – стара баба зі старою коровою? Та й де ж тоді Дмитро її шукатиме? У тому, що син повернеться, уже не сумнівалась.
Дістала казан із теплою водою з печі, витягла старі ночви.
–        Ну ось: ти помийся з дороги, а я піду доїти Красулю. Розкажу їй про свою радість. Добре, що не погодилась печі викинути, хоч як Дмитро наполягав. А то що я зараз робила б із електричною плитою без електрики? Ти тут облаштовуйся, а я прийду – і будемо вечеряти.
–        Та я не зголоднів, хоч і дорога далека: звик покладатись на власну спритність. Але від тепленького молочка не відмовлюсь.
Вечеря була скромною, бо ж для кого мала готувати Марія, живучи сама? Та й гостей вона не чекала. Але, здавалось, хлопцеві крім молока нічого й не потрібно. А, поласувавши досхочу, попросився спати на піч, хоч і пропонувала господиня м’який диван у вітальні.
Побратим спав, згорнувшись калачиком, у вікно заглядав повний місяць, а жінка стояла навколішки перед іконою Богородиці, дякуючи за сьогоднішні події, за радісну звістку, за несподіваного гостя. Хоч і було в усьому, що трапилось, щось дивне й не до кінця зрозуміле, Марія намагалась про це не думати…
Уранці гість швиденько почав збиратись у дорогу. Жінка вже й не допитувалась, що та як. Наливши у пляшку молока, дістала з погреба кільце домашньої ковбаски, яке дістала від волонтерів кілька днів тому:
–         Ось, візьми в дорогу. А, може, й Дмитрику донесеш…
Марія довго дивилась услід юнакові, що поспішав розбитою дорогою у, здавалось, лише йому зрозумілому напрямку, забравши із собою Маріїн відчай. Хай там як, а після дивного візиту жінка стала почувати себе набагато краще. Тривога нікуди не поділась, але тривога – не відчай. Із нею можна миритись.
Минали дні в напруженій тиші телефона, котрий, завдяки волонтерам, завжди тримала зарядженим і майже ним не користувалась, очікуючи на заповітний дзвінок. І раптом одного дня він пролунав:
–        Алло, мамо, це я! Я живий, мене обміняли. Я скоро буду вдома!
………………………………………………………………………………..
Це був він і не він. Її Дмитро і чужий, сивий і змарнілий, чоловік водночас… Від його розповідей про полон кров холонула в жилах, але Марія трималась, адже найстрашніше позаду.
–        Знаєш, мамо, якось до нас почав приходити чорний кіт. Як він проникав у камеру – для всіх загадка, але він приходив. Він приносив нам задушених голубів. Ми їли їх сирими, мамо. А пір’я ховали, як могли. А одного разу приніс кільце домашньої ковбаси… Де він її взяв? Містика та й годі. Ми назвали його Побратимом. Я так гукав його, коли нас виводили, так хотів забрати з собою… Охоронці крутили пальцями біля висків, дивлячись на мене…
Марія ледь трималась, слухаючи синову розповідь. Зіславшись на те, що треба доїти Красулю, вийшла. Напевно, у тому надої сліз було більше за молоко…
Наступного ранку, пораючись біля печі, почула здивований вигук сина із двору:
–        Дідько! Побратим! Як ти мене знайшов?
Виглянула у вікно. На подвір’ї стояв Дмитро, притуливши до себе чорного котика.

Повернутися до конкурсу: КОТИКИ FOREVER
Навігація записівПопередній запис
НАЗАД
ВолонтерНаступний запис
НАСТУПН.
Кіт, оце ти попав!
Побратим: 19 коментарів
Ганна :
17 Серпня, 2023 о 18:56
До дрижаків! Дякую!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
17 Серпня, 2023 о 21:51
І Вам щиро дякую за відгук.

0
Увійдіть, щоб відповісти
Lana9 :
12 Серпня, 2023 о 13:02
Аж заплакала.. І чомусь майже одразу.. Дуже гарно зіткана композиція, жодної крапки зайвої.. ❤

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
12 Серпня, 2023 о 13:17
Щиро дякую за відгук і прошу вибачення за сльози адже все скінчилось добре

0
Увійдіть, щоб відповісти
Lana9 :
12 Серпня, 2023 о 14:26
Сльози – це добре) Значить – зачіпило)

1
Увійдіть, щоб відповісти
Devona_Shade :
8 Серпня, 2023 о 19:43
Чарівна історія про кота-перевертня) Удачі в конкурсі, авторе!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
8 Серпня, 2023 о 19:59
Щиро дякую за відгук!

0
Увійдіть, щоб відповісти
Helga :
7 Серпня, 2023 о 18:34
Дуже добра історія, Авторе! І написана гарною мовою.
Успіхів на конкурсі!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
7 Серпня, 2023 о 19:20
Щиро дякую за гарний відгук!

0
Увійдіть, щоб відповісти
Оксана Пасічник :
6 Серпня, 2023 о 0:13
Прекрасне оповідання! Дякую, авторе!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
6 Серпня, 2023 о 8:47
І Вам щиро дякую за таку оцінку

0
Увійдіть, щоб відповісти
Мурмурандо :
4 Серпня, 2023 о 13:30
“Напевно, у тому надої сліз було більше за молоко…”

Мур-няв! Тобто, дякую!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
4 Серпня, 2023 о 13:42
І вам дякую ‍⬛‍⬛‍⬛

0
Увійдіть, щоб відповісти
katrinekolesnik :
3 Серпня, 2023 о 18:33
Ну як же ж гарно! Натяки були ще на початку – від того ще цікавіше було читати) Абсолютно нічого зайвого в історії. Дякую, дуже класно написано. Поки що “Побратим” – мій фаворит. Цікаво дізнатися, хто ж автор) Успіхів!

2
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
4 Серпня, 2023 о 13:11
Щиро дякую за такий теплий відгук

0
Увійдіть, щоб відповісти
Катерина Василенкова :
5 Серпня, 2023 о 11:16
До сліз, чудова мініатюра!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
5 Серпня, 2023 о 11:27
Щиро дякую

0
Увійдіть, щоб відповісти
Закохана :
3 Серпня, 2023 о 13:42
Чудова чарівна історія! Дякую!
Успіхів на конкурсі!

1
Увійдіть, щоб відповісти
Автор твору :
4 Серпня, 2023 о 13:12
Щиро дякую

0
Увійдіть, щоб відповісти
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.

Навігація записівПопередній запис
НАЗАД
ВолонтерНаступний запис
НАСТУПН.
Кіт, оце ти попав!
Мої замовлення
КОНКУРСИ у 2023р.
Січень
Лютий
Березень
ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
ОПОВІДАННЯ
Квітень
Травень
ПОВІСТІ – ПРИЙОМ РОБІТ
Червень
ПОЧАТОК ШЛЯХУ – Фантастичні повісті у віковій категорії янг-едалт
ПРИЙОМ РОБІТ
ПОВІСТІ – ПРИЙОМ РОБІТ
Липень
ПОВІСТІ – ПРИЙОМ РОБІТ
Серпень
МІНІАТЮРИ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
КОТИКИ FOREVER – Фантастичні мініатюри
ЗАВЕРШЕНО
ПОВІСТІ – ПРИЙОМ РОБІТ
Вересень
ПОВІСТІ – САМОСУД
Жовтень
ОПОВІДАННЯ
Hightech vs Lowtech
ПІДГОТОВКА
ПОВІСТІ- ФІНАЛ (журі)
Листопад
ОПОВІДАННЯ
ПОВІСТІ- ФІНАЛ (журі)
Грудень
МІНІАТЮРИ – НОВОРІЧНИЙ
ОСТАННІ КОМЕНТАРІ
Валерія Малахова до КОТИКИ FOREVER
Helga до КОТИКИ FOREVER
Mila до КОТИКИ FOREVER
Devona_Shade до КОТИКИ FOREVER
Iva до КОТИКИ FOREVER
Лілея до КОТИКИ FOREVER
Закохана до КОТИКИ FOREVER
Морська зірочка до КОТИКИ FOREVER
ЛІТавиця до КОТИКИ FOREVER
ЛІТавиця до КОТИКИ FOREVER
Мавка до Початок Шляху
Наші друзі:
Попередній
Далі
(c) ЛІТавиця – 2020-2023

Контакти

Форум

Політика конфіденційності

Умови публікації

Правила форуму

Приєднуйтесь до ЛІТавиці у соцмережах!
Facebook
Telegram
Instagram
Youtube
ПОШУК
Пошук: