Заголовок

– А Бориса нема і нема… що, пішли?  Чи давайте хоч на цю машину глянемо, з якого боку з неї морозиво лізе, – Костян піднявся, підійшов до пульта.

Місця на верстаку стало більше, але  Натка замість того, щоб відсунутись, оперлась на мене плечем, почала перетягувати шнурки на кросівках. Тут я зовсім пропав. Відчуваю, червоні плями вже й по потилиці пішли, а на лобі піт виступив. Всі посміхаються, і вона теж. А мені здається, що вони з мене тихцем сміються. Розсердився я на близнюків, Нату, а більш за все на себе. Підвівся трохи різкіше, аніж варто було.

– Ти чого?

– А хочете фокус? – кажу, – Наталко, яке морозиво любиш?

– Чорничне, якщо можна…

– Можна!

– Мені шоколадне, і йому теж