Заголовок
Сьюзі ридала, зарившись головою в подушку. На столику біля ліжка непорушно сиділа плямиста кішка, елегантна і витончена, мов єгипетська статуетка, і дивилась на дівчину, ні на мить не відводячи погляду. А Сью все плакала. Вона не відповідала на заклик до вечері, вона не хотіла їсти, не хотіла жити, хотіла просто зникнути чи провалитись кудись, чи стати дрібною-дрібною і непомітною, чи…
Кішка одним легким рухом перескочила на ліжко та тицьнула носиком у тремтячу шию дівчинки:
– Мау!
Сью підвела голову.
– О, це ти! Мей, ти єдина, хто мене розуміє, єдина, хто мене любить. Ти моя єдина подружка!
І дівчина знов заплакала.
– Мау! – відповіла поважно кішка.
Сью подивилась на неї почервонілими очима і рвучко сіла, підібгавши під себе ноги.
– Уяви собі, який гад! Мало того, що виставив мене посміховиськом перед усією школою, та ще й бреше мені просто в очі!
– Мау?
– Так-так, сам бреше, а мене ж у брехні ще звинувачує!
– Мау!
– Дурну з мене робить! Тільки уяви, Мей, він стверджує, що це я ті кляті фотки злила у мережу!
– Мау! – обурилася кішка.
– Ніхто інший не міг, доступ був тільки у нього і у мене. Це 100% він! Я-то знаю, що точно цього не робила, я ж не божевільна. Мей, ти мені віриш?
– Мау, – підтвердила кішка.
– А він – ні! Або вдає! Звісно ж вдає, бо це зробив ві-і-ін!!!
Сьюзі знов залилася слізьми.
Мей лагідно потерлася об її коліно.
– Мау?
– Тобі дійсно ці-ік-каво?
– Мау, – ствердно відповіла кішка.
– Ну, пам’ятаєш, минулої суботи, коли я сказала мамі, що болить голова, і не поїхала з нею на шопінг, а зателефонувала Джею, тобто цьому покидьку. Ти ще не хотіла виходити з кімнати, коли він, коли ми…
Бліді щічки Сьюзі порожевіли. Кішка презирливо фиркнула.
– Ти мені, до речі, ледь того нового светрика не зіпсувала своїми кігтями.
Кішка не відповіла.
– Знаю, що ти тоді образилася, але, розумієш, я хотіла побути з ним наодинці, – дівчинка поглянула на Мей спідлоба.
Кішка не ворухнулася.
– Між іншим, вперше.
Кішка нашорошила вуха.
– О, ні, ти не так зрозуміла, нічого такого не було, чесно! Просто Дж… ну він, зробив кілька фоток, селфі, де ми поруч, а я якби… без светрика.
Кішка наче полегшано зітхнула. Певно Сьюзі здалося.
– Він запевняв, що ніхто не дізнається! Що це лише для нас двох. Типу наш маленький секрет. Підлий брехун!
Кішка знизала правим плечем. У кішок же також є плечі?
– Вибач, Мей, що не розповіла тобі раніше. І що виставила тебе тоді за двері. Вибач мені. Я бачила, що ти образилася на мене, а потім не хотіла зі мною розмовляти, не думай, що цього не помітила, звісно я помітила. Просто я була така щаслива…
Сьюзі похнюпилась та шмигнула носом.
– Ми ж на цю суботу теж домовились зустрітися, а він, він, – схлипнула Сью. – Як він міг!
Кішка встромила кігті в пакетик з паперовими хусточками і стягла його зі столику на ліжко.
– Дякую, – дівчинка висякалася.
– Як, як я після цього можу піти до школи?! Як?! Всі будуть на мене дивитися, хихотіти за спиною, тицяти пальцями! А ще два тижні навчання, іспити! І випускни-и-ий! Я таку гарну рожеву суконьку ви-и-ибрала! И-и-и!
Кішка терпляче чекала, поки хазяйка припинить схлипувати.
– Ні, ні, не можу! Я просто не можу повернутися до школи! Не піду більше і все! Хай горить той клятий випускний, всі ті кляті іспити і той коледж разом із ними. Просто більше не вийду з цієї кімнати, ніколи! Ой, лихо, що скаже мама!
Кішка невідривно дивилась на Сьюзі круглими жовтими очима, наче розмірковуючи. Дівчина і собі поглянула на кішку. Їхні погляди зустрілися.
– О, Мей, як тобі добре, що ти можеш весь час бути тут, не іти до школи, до людей! Як я зараз тобі заздрю! Як би хотіла помінятися з тобою місцями…
Кішка ще якусь мить пильно вдивлялася в заплакане обличчя, у її яскраво-жовтих очах ніби розгорявся вогонь.
– Якщо дійсно цього хочеш, просто повторюй за мною, – і Мей швидко промуркотіла щось незрозуміле.
– Що? Що ти… сказала? – оторопіло кліпнула Сью.
– Мурроллчвявиротмау, – повільно повторила Мей, дивлячись хазяйці прямо в очі.
– Мурроллчвявиротмау, – слухняно повторила Сью, не в змозі відвести погляду від гіпнотизуючих жовтих вогників котячих очей.
Раптовий вогняно-жовтий спалах засліпив, Сьюзі втратила рівновагу і полетіла кудись вниз, падала все швидше і швидше у невідомість, як Аліса в кролячу нору, подумалось їй у сліпучому вирі. І раптом м’яко приземлилася на власне ліжко. Що це саме її ліжко зрозуміла, ще не відкривши очей, відчувши знайомий дотик улюбленої ковдри всіма чотирма лапами. Холонучі від жаху, привідкрила одне око, знов щільно замружилась, хотіла крикнути та вийшло лиш:
– Мау!
– Ну як, отямилась?
Сьюзі нарешті наважилась відкрити очі і побачила… себе. Так, дівчина як дві краплі води схожа на неї сиділа навпроти на ліжку і переможно усміхалась. «Яка ж вона гарненька», – здивовано подумала Сью, яка все життя була незадоволена своєю зовнішністю: недостатньо світла шкіра чи то недостатньо гострий носик, чи то занадто рясні кучері, чи то… Потім поглянула на теперішні руки, тобто лапи, побачила плямисте хутро та ледь знов не знепритомніла.
– Ма-а-ау! – змогла лише простогнати вона.
– Нічого, потім звикнеш, я не один рік вчилася вимовляти людські слова, котячі голосові зв’язки до цього не дуже пристосовані, та нема нічого неможливого, – заспокоїла Мей, з явним задоволення згинаючи та розгинаючи пальці. – Як довго я на це чекала! Дві тисячі років!
Сью з жахом подивилася на створіння, що тепер набуло її вигляду.
– Дві тисячі років я шукала підходящу людину. Потрібна була молода гарна жінка, яка б добровільно та свідомо дала згоду на обмін, отже діти не підходили, дорослі – не погоджувались. Коли я починала з ними розмовляти, одні думали, що з’їхали з глузду, інші – вважали мене нечистою силою, і так віками.
Сьюзі злякано кліпнула жовтими очима.
– Тоді, коли імператор Октавіан ввів свої легіони на землі Єгипту, наша армія пала. Єгипет зазнав поразки на морі, зазнав її і на суші. Усі наші найкращі воїни загинули від римського меча. Інші – втекли, як тільки побачили хижого імперського орла на військових штандартах. Навіть стіни царського палацу не могли спинити силу Величного Риму. У цариці Клеопатри лишалася лише одна можливість уникнути полону. З кожною секундою римські солдати були все ближче до її покоїв. Тоді на останніх метрах від дверей царської опочивальні встали жриці богині Баст, аби мечем і магією стримати римлян. Я була серед них. Битва була короткою. За кілька хвилин нас усіх полонили. Ми знали, що були приречені на поразку, але ми і не думали перемогти, лише виграти час. Увірвавшись у покої цариці, вони побачили на підлозі її мертве тіло, пляшечку отрути і плямисту кішку, скорботно схилену над ним. Та на кішку ніхто не звернув уваги і вона безперешкодно покинула палац. А на нас впав увесь гнів імператора. Усіх сімох жриць кинули за грати і прирекли на смерть. Та в ніч перед стратою до в’язниці прийшли храмові кішки, виконуючи свою частину священного договору людей, котів і богів. За цим договором цариця обмінялась тілами зі своєю кішкою, яка пожертвувала собою заради збереження життя та честі хазяйки. У котячому тілі Клеопатра була введена в летаргічний сон та схована у піраміді, аби римляни не знайшли її, навіть дізнавшись її таємницю. Ми, як і вона, обмінялись тілами з храмовими кішками, щоб виконати свою частину договору: втекти з в’язниці та шукати згодних на обмін тілами. Та, що першою здобуде людське тіло, за договором, скріпленим священною клятвою, мала відшукати Клеопатру і віддати своє тіло їй, ставши її кішкою.
Застигла Сьюзі не могла вимовити навіть «мау».
– Дві тисячі років марних спроб. Та після Другої світової все набагато ускладнилось. Нацисти, одержимі пошуками давніх окультних артефактів, знайшли і знищили всіх жриць Баст, але так і не дізнались нашої таємниці. Лише мені вдалося врятуватися втечею до Америки. І тут я зустріла тебе –семирічну кучеряву дівчинку, що сиділа на подвір’ї, захоплено читаючи «Алісу в Задзеркаллі». Тоді я і зрозуміла, що ти саме та людина, що може повірити в диво і не злякатися його. Направду, ти не надто схожа на Клеопатру, але зараз інші часи та еталони краси, можливо про тебе навіть знімуть кіно, що отримає Оскара. Отже, я стала вашою домашньою тваринкою і сумлінно виконувала цю роль всі десять років, стала тобі найкращою подругою, та що там – єдиною. Пам’ятаєш, я перекинула пляшку соку на нову сукню Мег, порвала колготи Рут, і однокласниці перестали приходити до тебе додому. У суботу ти виставила мене з кімнати, та за кілька днів я побачила ті фото на комп’ютері, бо моя присутність не бентежила тебе. Так, це я виклала їх у загальний доступ. А ти думала, як у мене лапки, то я не можу? Довелося тебе трохи підштовхнути, та все ж це було твоє щире свідоме рішення, інакше закляття не спрацювало б. Я закінчу школу, чекала дві тисячі років, зачекаю ще два тижні, і подамся до Єгипту, вірно служити моїй цариці.
– Ма-а-у-у, – у розпачі проплакала Сью.
– Та не переймайся так, моя маленька дурненька Сьюзі, все на краще. Що таке? Ти ж сама хотіла помінятися, не виходити з кімнати, не ходити до школи, не бачити однокласників, Джея. От і будеш кішкою у власному теплому домі, біля своєї любої матусі, яка буде щодня пестити і смачно годувати. Як на мене – справедливий обмін.
Та Сьюзі вже не тямила себе від люті, напруживши незвичні м’язи, вона стрибнула вперед та всіма кігтями увіп’ялася у те, що ще недавно було її власною рукою.
За кілька хвилин дівчина швидко збігла на перший поверх, перестрибуючи через сходинку. Темні кучері підстрибували в такт легким крокам.
– Мамусю, а що у нас на вечерю? – весело промуркотіла вона.
– Все давно вистигло, я кликала тебе дві години тому, – похмуро відповіла мати і зітхнула, дивуючись зміні настрою доньки. Підлітки, що поробиш.
– А я не витрачала час намарне! Дивись, яке класнюче вбрання вибрала на випускний бал, – ледь не підстрибуючи, протягнула матері телефон, на екрані якого відверто позувала модель в екстравагантній леопардовій сукні.
Жінка здивовано глянула з-під окулярів на доньку. Наче хтось підмінив її сором’язливу мрійницю Сьюзі.
– До речі наша кішка як сказилася, – показала подряпину на руці. – Я її замкнула, хай заспокоїться.