Заголовок

Мелашка соромно відвела погляд. Втім довго соромитися вона також не вміла і просто розвернулась до русалки. Адже відпускати поки що чорта все одно не планувала.

— Ти вільна!

— Дякую! — посміхнулась водяна красуня, чомусь дивлячись на чорта. — Велике дякую!

«То вона не знає, хто перед нею, так, Абсей? Наївне дитя. Хоча ти не кращий! Чому промовчав? Не розказав? Соромно напевно бути прив’язаним до цієї малої відьми…»