Заголовок

Лариса Косач-Квітка вилікувалася за кордоном від туберкульозу кісток, але потім заразилася від чоловіка туберкульозом легенів? Відповідь: НІ.
Туберкульоз, тим більше, позалегеневий, й досі важко лікувати. Наразі існує кілька ліній терапії – зі все сильнішими антибіотиками, які дозволяють вбити палички туберкульозу в організмі. Але це непросте і тривале лікування. У ряді випадків в організмі все одно лишаються збудники, і хвороба «вилазить» на тлі стресів, холоду, інших хвороб – навіть через багато років.

У 19 столітті антибіотиків не було. Лікування туберкульозу полягало, переважно, у забезпеченні такого ситого і повноцінного способу життя, щоб організм, якщо дуже пощастить, «замурував» збудника і самостійно загоїв всі вогнища розпаду у легенях, кістках чи інших органах. Тож хворі роками якісно харчувалися, дихали теплим повітрям у курортних регіонах. Досить недешеве і умовне «лікування»! При деяких ускладненнях проводилися хірургічні операції, які рятували життя та/або поліпшували його якість (хоча можливості хірургії тоді були обмежені). Але про знищення інфекції в організмі абсолютно НЕ йшлося.

Хворі на туберкульоз люди на все життя лишалися хворими, але могли отримати ремісію (тимчасове або тривале покращення стану). За першої ж нагоди хвороба могла активізуватися, бо засобів знищити палички Коха в організмі не існувало.

Тож Лариса Косач-Квітка хворіла на один і той самий туберкульоз безперервно від зараження (яке сталося у дитинстві) до смерті. Хвороба могла кілька разів затухати і знову поширюватися (зокрема, на кістки, нирки, легені), але це була одна й та сама інфекція, яку вона мала з дитячих років.