Пожирач світла

Ліфт повільно рушив нагору. До вимкнення світла ще понад годину, то чого йти пішки? На табло «9» змінилась на «10», а потім ліфт завмер, Дарина опинилась у повній темряві. Трясця! Ще й телефон майже не ловить. Чекати на допомогу доведеться довго – був досвід.

– Гм-м, – хтось кашлянув поруч.

– Хто тут?

– Дуже перепрошую, – голос лунав знизу, – я в гості їздив до друга, він у підвалі живе. Думав, встигну піднятись…

Дарина нахилилась, щоб краще чути невидимого співрозмовника.

– Але в ліфті нікого не було…

– Я не хотів нікого лякати, тому ти мене і не бачила. Місцевий хованець я, у піддашші оселився.

– Хованець? – Дарина нічого не розуміла.

– Так, домовик по-вашому. Що тебе дивує?

– У багатоповерхівках не буває домовиків! Взагалі це казки!

– Може, і казки, але клаустрофобія в мене реальна. Тож пропоную вибиратись звідси якнайшвидше.

– Ти ж типу… магічна істота, то зроби диво. Хоч підсвіти чимось! А я знаю, як відімкнути ці двері.

– Без проблем!

Зі звуком відкорковування пляшки посеред темряви вигулькнула світлова куля. Дарина побачила маленького чоловічка в костюмі з метеликом.

– Як ти це зробив?

– Назбирав трохи світла про запас. А ти так не вмієш? Це ж просто, я тебе навчу. Але потрібно, щоб було що збирати, а графіки зараз не діють. 

– Стривай! У мене вдома зарядна станція, світло забезпечу.

Дарина натиснула на кілька кнопок у панелі над дверима, як вже звикла робити, вчергове застрягаючи в ліфті.

– Пощастило, – прокоментував новий знайомий, – зупинились не між поверхами. До тебе далеко?

Куля випливла за ним на сходовий майданчик.

– Менше, ніж проїхали. Ходімо!

У квартирі ялинка блимала різнокольоровими вогниками від повербанка, а зарядної станції вистачало на живлення кількох ламп.

– Гарно!

– Їсти будеш? Я рулетів з маком зранку спекла.

– З маком? Звісно, буду. А какао можна?

– Можна, – посміхнулась Дарина.

– А я тобі поки покажу, як запасати світло.

Маленький чоловічок наблизився до ялинки і щось сказав. Кілька лампочок згасли. Хованець тим часом вимовив інші слова, і під стелею виникла барвиста невелика куля.

– Спробуй! Головне правильно вимовити закляття. Повторюй за мною.

Після кількох спроб вдалось сказати незрозумілі слова. Настільна лампа згасла.

– Молодець! А тепер какао з пиріжками.

Ввечері, коли дивний гість пішов, а світло ще не з’явилось, Дарина спробувала повторити те, що показував хованець. «Плямк!». Посеред кімнати з’явилась яскрава куля, освітлюючи все навкруги.

Разом з тим з’явилось почуття голоду. Де знайти світло, щоб його втамувати?