Шкідник

Порто, липень 1922 року.

  У залі засідань Університету Порту зібралося все наукове світло Північного Королівства. Очолював збори сам ректор Аугусто Нобре. У центрі приміщення стояв великий дубовий стіл, за яким всі і зібралися.
  – Отже, прошу уваги! Я зібрав вас сьогодні у дуже важливій справі, яка не терпить зволікань.
  Поки сеньйор Нобре відкривав дерев’яну скриньку, присутні почали перешіптуватися, намагаючись вгадати що ж сталося.
  – Ось! – він дістав скляну колбу. – Це шкідник, який знищує наш урожай винограду. Ознайомтеся і передайте далі – ректор передав ємність найближчій людині, що сиділа за столом.
  По кімнаті пішов гомін. Хтось підвівся, хтось перегнувся через стіл. Одні вигукували від подиву, інші мовчки аналізували побачене.
  – Вони механічні та дуже схожі на ос. Їх довжина близько п’яти сантиметрів. Ці механізми літають виноградниками Королівства, від одного грона до іншого і розкривають ягоди. Сік починає витікати та загнивати. – Аугусто Нобре почав свій шлях навколо столу. – Вже зіпсовано три відсотки від запланованого врожаю. І темпи наростають. Якщо нічого не зробити, ми можемо залишитися без стратегічного палива. Як ви бачите, наш ворог теж уміє створювати хитрі механізми. Напевно, це не єдине, що приготувала Республіка, але проблеми вирішуватимемо в міру їх появи. І зараз наша проблема – ці механічні оси. Що думаєте, друзі?
  – Отруїти! – Хтось запропонував навіть не представившись.
  – Чим же? Наприклад? – іронічно парирував сеньйор Нобре – Вони механічні, тут не все так просто.
  – Поставити озброєну охорону! – подав голос щуплий, лисуватий чоловік, викладач астрономії. – З рушницями чи молотками, заодно і фізична підготовка.
  – Під кожний кущ пропонуєте? Та й пробували вже. З рушниці не влучити, молотком теж, а мухобійкою не вбити. Ці два зразки ми отримали абсолютно випадково. Одного просто знайшли на землі, чому він там виявився ще не з’ясували. Другий екземпляр збив машину – пробив радіатор і блок двигуна. Складно уявити як на таких можна впливати фізично.
  – Намазати гілки клеєм. – з дальнього кута столу подав хтось голос.
  – Ви ж очолюєте факультет хімії. Ви повинні розуміти, що в такий спосіб ми самі погубимо свої виноградники. Такий варіант неприйнятний!
  – Згоден, – Нобре кивнув головою, – ще пропозиції?
  – Значить, немає виходу. – взяв слово міністр фінансів. – Потрібно виділити кошти на розробку механізму який буде здатний їх ловити та знищувати. Так, це займе час і буде дорого – але що вдієш.
  Тим часом біля стіни на дивані сидів чоловік з короткою стрижкою, пишними вусами і в білому костюмі. Він вивчав зразки через збільшувальне скло і щось тихо бурмотів.
  Ректор університету звернув на нього увагу.
  – Це наш друг з України, вчений-фізик, доктор університетів у Каліфорнії, Сорбонні та Мюнхені, а також член багатьох академій – синьйор Абрам Іоффе.
  Всі схвально загомоніли.
  – Синьйор Іоффе, – звернувся до гостя Аугусто Нобре, – а що Ви можете сказати про ці механізми?
  Академік підняв на нього очі та витримав паузу.
  – Нічого особливого. Зовні виготовлені із титану. А ось усередині, мабуть, зі звичайного металу, оскільки вони охоче реагують на магнітне поле. – він засунув збільшувальне скло у внутрішню кишеню піджака. – Моя Вам порада – для початку повісьте магніти біля виноградних кущів, а коли щось зловите, засуньте у воду – нехай там іржавіють.
  З-за столу хтось вигукнув.
  – Все геніальне просто!

Аугусто Нобре – ректор університету Порту (1919-1926) https://pt.wikipedia.org/wiki/Augusto_Nobre

Абрам Іоффе – Український вчений, народився у місті Ромни, Полтавської губернії – https://en.wikipedia.org/wiki/Abram_Ioffe