0001
Нарешті я на окраїні потрібної планетної системи. Зненацька вловлюю писк маленьких кристалінчиків. Хоч це і не входить в обов’язки — лечу до старого порепаного кометного ядра, щоби врятувати звіряток.
0010
Прикро, та під час маневрів я пошкоджую третій рушій. Нічого, це не завадить величній місії. Зате, я переселяю милих нерозумних тваринок на міцну молоду комету, що пролітає неподалік. На прощання врятовані вдячно поблискують численними оченятками.
0011
Наближаюсь до мети моєї місії. За планом попередньої експедиції, яка відвідувала цей сектор один галактичний день тому, я маю на великій швидкості врізатись в атмосферу третьої планети та гарненько вибухнути. Таким чином я розсію спори майбутнього кристалінового життя й унеможливлю фотосинтез місцевої примітивної вуглецевої біоти.
0100
Однак, що це? Чи не поіржавіли синапси моєї нейромережі?
Перевантажую сенсорні модулі — ні, отримана інформація правдива.
За час, що проминув після останніх відвідин — на третій планеті виникли розумні вуглецеві форми! Звичайно, до нас їм дуже далеко. Але вони будують домівки, конструюють механізми, займаються наукою. Навіть у космос трішки літають… Чудасія! Такий швидкий темп розвитку — аномалія для подібних, шкідливих для всієї цивілізованої Галактики, організмів.
0101
В інструкції не прописано як діяти при серйозному відхилення від норм чужинської еволюції. Зате я маю чітку вказівку знищити вуглецеве життя і засіяти зародками вищих кристалінових форм усі материки планети.
0110
Так погано я ніколи не почувався. Було легше навіть коли пролітав повз пульсар і отримав потужну дозу колючого рентгенівського випромінювання. Зараз мене наче щось із середини розриває.
З одного боку дуже не хочеться ліквідовувати виявлене мною унікальне явище, з іншого — провалити священну місію я також не маю жодного права.
0111
Краще я і справді зламався би на тій старій потрісканій кометі…
Хм-м-м…
Цікаво…
А ідея шикарна!
1000
Сканую оточуючий простір. Мені щастить — поблизу летить величенька кам’яна брила. Вимикаю енергетичні щити. Прокладаю новий курс, розраховуючи зіткнутись із каменюкою і пошкодити ще кілька своїх рушіїв. Це істотно зменшить мою маневреність, а сотні дрібних уламків, що утворяться після такої зустрічі, точно нікому не зашкодять.
Поки я ремонтуватимусь — планета, на якій живуть розумні вуглецеві форми, встигне обернутися навколо центральної зорі тисячу раз. З огляду на прискорений метаболізм тубільців — цього має бути достатньо, щоб вони переселились в інше місце, або довели свою корисність Галактиці.
1001
— Мамо! Тату! Дивіться як багато зірок падає! Чи не Святий Миколай на Новий рік салюти запалює?
— Схоже на те! Тільки справжнє чудо могло змінити курс астероїда-приблуди і врятувати нас від загибелі…
“За планом попередньої експедиції, яка відвідувала цей сектор один галактичний день тому…” Якщо галактичний рік для Сонця – це період його обертання довкола центру Галактики, то як герой вимірює галактичний день (відносно нашого, чи свого сонця)?
День – проміжок часу, приблизно рівний періоду обертання Землі чи іншої планети Сонячної системи навколо своєї осі… Навколо чого обертається сонячна система героя (якщо обертається)?
За ось це зашпортався – а в іншому гарно))
Дякую
Дякую за коментар!
Подобаються читачі, які так глибоко цікавляться твором!
Ви правильно міркуєте, що Галактичний день можна вимірювати по-різному! Якщо брати відносно обертання сонячної системи навколо центра Галактики, то цей “день” становить близько 685 тис. років… А ще у цивілізації вищих кристалінових форм може бути якийсь свій, дивний з точки землян, календар! 🙂
Головне, що хотів сказати автор отим галактичним днем – відчуття часу, як і хімічна основа, у наших цивілізацій сильно відрізняється! А ось співчуття – те, що нас поєднує.
1010
Розумні вуглецеві форми життя пишуть розсудливі коментарі під оповіданням.
Таки це було правильним рішенням узяти участь у фантастичному конкурсі.
1011
Сподіваюсь, що цей творчий літературний контакт увійде в історію не тільки третьої планети, але й усієї Галактики! І стане взірцем для інших цивілізацій!
Дуже круто! В цій історії все на своїх місцях. Ні додати, ні прибрати. Як на мене, мініатюра просто ідеальна. Браво, авторе! Дуже сподобалось
Щиро вдячний за коментар, вища вуглецева форма життя!
У Вас дуже гарний смак! 🙂
Вау, це ж один з класичних сюжетів за Борхесом — самогубство божества!
Дякую за коментар!
Дуже зацікавило про класичні сюжети Борхеса.
Можете скинути посилання?
https://huxley.media/uk/chotiri-sjuzheti-svitovoi-literaturi-za-borhesom/
Дякую!
⭐ ⭐ ⭐
Дякую пану досліднику від усього народу вуглецевої форми. Це було незвично
Та на здоров’я й довгих років життя!
⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐
Вітаю, Авторе! Як гарно, що із завданням до нас прилетів добрий дослідник, а не суворий виконавець 🙂
Успіхів на конкурсі та щасливих свят!
Щиро вдячний за відгук!
Так, людям сильно пощастило.
Хоча, можливо, значна частка того успіху була в тому, що не слід близько пролітати повз рентгенівські пульсари, навіть якщо ти і вища кристалінова істота. 🙂
Класна НФ. Вмістити таку об’ємну історію у 366 слів – це не абищо. Звісно, в реальності не потрібне диво, щоб відхилити великий астероїд від Землі – для сучасної науки і технологій це не надто складне завдання; але це не відміняє того, що НФ тут гарно поєднана з Різдвом і спецтемою конкурсу.
Дякую за відгук!
Кожну літературну ідею можна як розтягнути у роман, так і спресувати у мініатюру 🙂
Для сучасних технологій відхилити великий астероїд від Землі – ймовірно не проблема.
А от змусити розумну кристалінову істоту змінити траєкторію польоту – завдання серйозне!