Дипломник

— Пвтор-ри! — юнак у шкіряній куртці та з пірсингом у ніздрі опустив пустий бокал на барну стійку.

Бармен неохоче розкрив нову пляшку Біфітера. Потягнувся за льодом, передумав, нахилився до хлопця й підморгнув:

— Можете розповісти мені.

Юнакові здалося, що на голові у того на мить з’явився червоний ковпак Санти. 

— Розумієш? Я той, янгол-початківець… То ти наливаєш? — юнак просвердлив завмерлого бармена суворим поглядом і продовжив: — Так от, я закінчив факультет янголів-охоронців, і третій рік поспіль не можу захистити диплом. Не встигаю до кінця року, трясця! Зараз не стало кількох годин. Кількох сраних годин!.. — юнак вгатив кулаком по стійці. 

— Тобто, вибачте, якщо я помиляюсь, але ви мусите виконати певне завдання до приходу Нового року?

— Так! А ти кмітливий! У новорічну ніч таймер обнуляється, і я отримую нову тему. От у 2022 році запобігав терактові в Єрусалимі. Увесь 2023-й зупиняв землетрус в Японії. А цьогоріч мені передали важку справу, там уже налажали Гаврила та Мишко з мого потоку. Ох, думаю, і їх відрахують… 

— Оу! І як ви це робите? — бармен удав щире зацікавлення, а може, і дійсно повірив.

— Ну, в нас багато засобів: сили природи, вчинки окремих людей… Але отак р-раз і скасував лихо — так не можна, треба поступово. От я на першому завданні втерся в довіру до лідера терористичної організації. До дружини його стоматолога, якщо бути точнішим. Якогось тижня не вистачило!

— А в Японії?

— Там спершу сам здвигав тектонічні плити, далі залучив геологів, наприкінці вивозив окремі родини під різними приводами, бо бачив, що не подужаю… Сказали, бракує двох балів зі ста, холера!

— Думаю, у вас ще є час. Як по вашому, який зараз день?

— І який же, розумнику? Тридцять друге грудня? Мій лічильник ще годину тому мав встановитись на нуль, то він часом підтуплює…

— Чому ж тридцять друге? Тридцять перше. Зараз високосний рік, і в ньому є один зайвий день!

Очі хлопця миттю зробились тверезими! Він вихопив із кишені схожий на секундомір пристрій, потрусив, відкинув кришку та побачив цифри: 366. Кинувся до бармена й обійняв його прямо через стійку.

— Дякую, друже! Мені подвійний еспресо, і я погнав! Цього разу точно здам, бо все було на мазі!

— І куди тепер, якщо не секрет? — запитав бармен, запускаючи кавоварку.

— Та ні, не секрет, ти й сам завтра у новинах побачиш. В Україну!