5 Вересня, 2024 Унія: Таємниці прихованих світів Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди Навігація записів Попередній записНазад Адам Малюк – рятівник Темної галактикиНаступний записНаступн. Пригоди детектива Варави та пана Гаціанта Навігація записів Попередній записНазад Адам Малюк – рятівник Темної галактикиНаступний записНаступн. Пригоди детектива Варави та пана Гаціанта
Цікавий світ з широким розмахом, відчувається, що автор попрацював над різноманіттям рас і планет, і над історією, що передувала подіям повісті. Проте уявлення про світ все ж прояснились в синопсисі, а в уривку більше відчувалась атмосфера. Погоджуюсь з попереднім коментатором – мені місцями бракувало пояснень, чому до Марії так погано ставляться, хоча саме відчуття ворожості оточення передано добре. “Показуй, не розказуй” є, і це круто, але показано трохи замало для цілісної картини, як на мене.
Ще такий технічний момент хотіла згадати. Мене трохи вибивав ПОВ – ніби історія ведеться від імені Марії, але іноді ми “перескакуємо” в свідомість інших (наприклад “алій відчув, як пальці Марії торкнулися ноги”, “він підніс руку до важкої голови” – Марія ж не може знати, що його голова відчувається важкою, якщо тільки він її на ваги не поставив 🙂 ). Можливо, це просто така манера оповіді, але хотіла згадати про це – може бути корисно, бо загалом стиль письма дуже плавний і гарно й легко читається.
Чудове потрапляння в жанр, багато пригод цікавих і різних, космічні небезпеки, таємниці далеких планет – синопсис мені сподобався. Також сподобався Дарій 🙂
Успіхів на конкурсі!
Вітаю!
Дякую за такий розгорнутий відгук та зауваження 🙂
Оповідь ведеться від третьої особи, і далі по тексту ще трохи буде думок Богуслава, коли вони розділяються, тому показувала його реакції також, можливо так не варто робити, але я точно не знаю)) Треба проконсультуватися. Уважно передивлюся цей момент! На рахунок світу, це вже другий коментар, тож напевно додам трохи інфодампу, щоб все стало зрозумілим, дякую)) Не любили чужаків, а Марія єдина на станції, тож відверто знущалися над нею, а Дарій то моя особиста любов, рожевий павучок заїка, що може бути ще більш милішим :))
Дякую, вам також успіхів!
Більшість творів, які мені траплялися, це обмежена третя особа – тобто оповідь від імені одного героя, і нам доступні думки і відчуття лише цього героя. Звісно ж, в межах одного твору і навіть розділу може бути кілька ПОВів, але все ж вони якось розділені, наприклад зірочками. Показувати його реакції – ок, але в ПОВі Марії подавати їх так, як бачить Марія (тобто вона може побачити, як він обхопив голову руками, але не знає, що це тому, що голова важка і т.д.). Буває й інакше (в тому числі отакі, як у вас, стрибки свідомості), але це зазвичай щось специфічне/жанрове або на цьому спеціально робиться акцент. У вас наче не так, тому згадала про це в коментарі.
Якщо далі є оповідь від імені Богуслава цілими шматками – чудово, але я б мабуть порадила і тут зробити так само, навіть якщо це буде буквально сторінка-дві від його імені. Заодно і підготуєте читача до того, що далі оповідь буде не лише від імені Марії – я от таке люблю наприклад, ще б вам додатковий плюсик з ознайомчого уривку зарахувала 🙂
Дякую за приємні слова та поради, це дуже цінно!
Сподобалося: оповідь гарно побудована, немає надто “важких” частин, повість читається легко і швидко. Картинка під час читання в голові виникає чітка і, що особливо потішило, яскрава. Багато пригод.
Не сподобалося (тут думка суб’єктивна і враження суто мої, смакові): часті згадки лайна і дупи (розумію, що це – особливості конкретного героя, і це дійсно робить його унікальнішим, однак – не моє) та заїкання павучка – мій мозок під час читання озвучує кожен діалог, а на репліках павучка постійно збивався.
Бажаю удачі на конкурсі!
Вітаю! Дякую, я сама останнім часом думаю зменшити кількість жартів Богуслава на цей рахунок, але коли ти з цим постійно працюєш, то що ж іще висміювати :))
Далі цей персонаж сильно зміниться та кількість жартів зменшиться, це його портрет до початку, щоб краще зрозуміти, який герой у кінці. А на рахунок павучка, його репліки писати було дуже складно навіть мені, але він говорить менше за інших)) цю особливість поки змінювати не хочу, його історія до зустрічі досить трагічна. І в уривку тільки маленька її частина, це буде у наступній повісті) Планую продовження 🙂 Дякую вам за прочитання та пораду
Вітаю, авторе!
Цікава повість, динамічна космофантастика, яка точно має “зайти” любителям цього жанру. Приємні герої – і Марія, і Богуслав, і павучок. Гарно виписаний світ. Щоправда, є деякі моменти, які здалися трошки незрозумілими. Перше: чому бузковий інопланетник Богуслав має цілком земне ім’я? Здогадуюся, що пояснення буде потім, коли йтиметься про міжпланетну катастрофу, але до цього читачі таки дивуватимуться. І ще трохи бракує опису самого Богуслава – чим він ще відрізняється від людей, крім кольору шкіри? Бо гуманоїди можуть бути доволі різними… Друге – щодо корабля Марії. Той факт, що вона має корабель, вигулькує якось надто несподівано, і цього не очікуєш від дівчини, яку змушують понаднормово перебирати сміття. Третє – щодо самої планети, з якої тікає Марія. Тобто, чому купа різнопланетниї істот гарують на ній, мов раби? Мені здається, варто б було про це більш чітко пояснити – коротко, буквально парою речень. Насправді певні натяки в тексті є, але мені здалося, що вони якось губляться в інформаційно щільному тексті, де багато героїв і постійно відбуваються якісь події. Адже світ начебто й добре описаний в деталях, проте в цілому його якось не уявляєш… Але загалом вийшло гарно!
Успіху на конкурсі!
Дякую за такий розгорнутий коментар! Богуслав відрізняється шкірою, золотою кровʼю, в нього чотири пальці за золоті очі, це все наче є в тексті, але можливо немає потрібного акценту, я весь опис даю через дії :))
Імʼя земне насправді бо мені так захотілося, та імʼя несе ніби контрастне значення щодо його відношення до релігії, обрала суто тому)
На всі питання будуть відповіді далі у тексті, на жаль у цьому уривку немає можливості дати прям все, але історія Марії також розкривається у останній пригоді, вона і є одною з інтриг історії в цілому, якось так) Історія вийшла масштабна та розгорну її у романі, а можливо навіть у серії:) Ще раз дякую!
Так, щодо Богуслава перелічені Вами деталі є, але вони дають більше уявлення про фізичні особливості, а не про зовнішність. Навіть чотири пальці замість уточнювати картину, навпаки, спантеличують – виникає думка “а що у нього ще не таке?” Якось так… Можливо, це моє індивідуальне сприйняття, але аналогічне, гадаю, може бути і ще у деякої частки читачів. Тому, мені здається, варто б було трошки щось додати про його риси обличчя-особливості статури, бодай побіжно, краще при першій його появі перед читачами, щоб Богуслав краще уявлявся, бо це все ж таки основний персонаж. Але, звісно, то на Ваш розсуд.
А щодо того, що світ розкривається в дії – це слушно, і це Вам загалом добре вдається. Ше раз побажаю успіхів!
Тепер зрозуміла, дуже слушне зауваження, а також щодо імені) Я подумала та вирішила потім змінити на Девіслав, це буде дійсно більш доречно. Дякую за таке уважне прочитання)
Останній твір з підсудної (звучить серйозно:) групи.
І, за законом жанру, прочитав фрагмент тільки зараз, протягом останніх пилин, разом із синопсисом.
Отже, дякую Вам за цікавий сеттінг!
Три святі Девіали! 🙂 Дякую за ваш відгук!
Космічний янг-едалт 🙂 Хоча вік ГГ ненаписано, але те все, як відбувається та поведінка ГГ свідчить, що оповідання розраховано для підліткової аудиторії.
Так і планувалося)